Цитата:
|
небольшой лог по этому поводу:
Chant (13:45:06 23/06/2006)
але треба поважати і себе і країну Akubens (13:45:32 23/06/2006) ну да Akubens (13:45:41 23/06/2006) это уже от моего сознания должно зависить Akubens (13:46:06 23/06/2006) скажем так, закон не запрещает мне жопу флагом вытирать, но это не этично по отношению к стране. Chant (13:46:45 23/06/2006) мудило - мудило і залишиться, навіть якщо почне розмовляти на всіх мовах окрім ріднох Chant (13:47:10 23/06/2006) тому превед - це неповага до мови Chant (13:47:18 23/06/2006) Російської Akubens (13:47:55 23/06/2006) я считаю, что его можно использовать в меру в обычном не формальном общении, но не массово |
правильно...
не зайвим було б подібне і в україні зробити навіть не подібне, а просто саджати на три доби за "я не поняла, шо він хтів етім сказать" |
бред.нельзя заставить любить.можно научить любить страну,но не заставить.политика должна предусматривать патриотическое воспитание,но никак не наказание за непатриотизм,имхо
|
Цитата:
|
...я шАнуЮ свОЮ рІднУ укрАЇнсЬку моВу...алЕ меНІ прОстІше рОзмОвлЯтИ нА рОСІйсЬкій моВІ...бО я вЫрИс в рУскАязЫчнАЙ срЕдЕ...а зАкончИЛ уКраИнсКУю шкОЛУ...и пАлучАеццА что нАрмАльнА не знАю нИ аднАвО язЫка...и тОчнА такАяжЭ сиТуацЫя с мАимИ аднАгодкАМИ...и воТ атсЮдА и вЫплЫвАЮт всЯкИе сУржЫкИ...а кАда я слЫшУ КАК НАЦИОНАЛИСт рОзмОвлЯэ щЫроЮ укрАЙинсЬкоЮ мОвоЮ нА сиЛьсЬкО-сУржЯцкИЙ маНЕр, то мЕНИ аЖ бЛЮватЫ хОццА...
|
Цитата:
Йдеться, перш за все, про захист такого культурного явища як мова. А вона таки потребує захисту, при чому в Україні перш за все саме українська, як це не парадоксально звучить. Коли людина (недолюдок) обливає кислотою картину, то карають не за "непатріотизм" по відношенню до видатного митця, а за пошкодження культурного надбання. Те ж стосується (мало б стосуватися) мови: той самий повсякденний мат, безграмотність - ніщо інше як обливання кислотою мови. |
Цитата:
|
Цитата:
Цитата:
:lol: |
і дід, і батько, і сусід
в житті не раз шукали брід, щоб вигорнути з лиха. голодомори і війна, небесна кара чи земна – чим тільки світ не дихав. ростили злаки і плоди, і ратні звідали труди, все, що судила доля, достойно винесли в житті і в землю відійшли святі від ремесла та поля. у дні веселі і сумні раділи пращури чи ні, а знали шану слову, бо з нього теж ростуть плоди. ніхто поганим не блудив та не калічив мову. а як знаходився один, що злим татарином з орди ганьбив словами матір, то і дорослі і малі таких цуралися в селі у буднях і на святі. тепер давно уже не те, забули люди про святе і де вже там до честі, коли і ми, як “старший брат”, у мову вміємо стократ гидотне слово вплести. старе, мале і молоде таке на людях заведе, що вік би те не слухав; такі закручує слова, що де там вуха – голова то сохне, а то пухне. то не пусте – лихі слова, то, як на камені трава, росте хіба що мохом: не квітне, плоду не дає і від стіни, коли вже є, не відлетить горохом. недаром споконвічно рід від злаків відкидав послід – лайливим не галакав – бо знав святий закон буття: коли у мові є сміття, росте бур’ян у злаках. |
Поточний час: 00:54. Часовий пояс GMT +3. |
Copyright ©2000 - 2024