Вінницький форум  

Повернутись   Вінницький форум > Міський форум > Відпочинок, розваги та знайомства

Відповідь
 
Опції теми Опції перегляду
Старий 27-02-2006, 13:35   #131
Squash
Юзер
 
Squash's Avatar
 
Реєстрація: Feb 2006
Повідомлення: 2
За замовчуванням

Не горюй
Ты не плачь о том, что брошена,
Слезы – это ерунда!
Слезы, прошены ль не прошены, –
Лишь соленая вода!
Чем сидеть в тоске по маковку,
«Повезло – не повезло».
Лучше стиснуть сердце накрепко,
Всем терзаниям назло!
Лучше, выбрав серьги броские,
Все оружье ахнуть в бой,
Всеми красками – прическами
Сделать чудо над собой!
Коль нашлась морщинка – вытравить!
Нет, так сыщется краса!
И такое платье выгрохать,
Чтоб качнулись небеса!
Будет вечер – обязательно
В шум и гомон выходи,
Подойди к его приятелям
И хоть тресни, а шути!
Но не жалко, не потерянно
(Воевать так воевать!),
А спокойно и уверенно:
Все прошло – и наплевать!
Пусть он смотрит настороженно.
– Все в кино? И я – в кино! –
Ты ли брошен, я ли брошена –
Даже вспомнить-то смешно!
Пусть судьба звенит и крутится,
Не робей, не пропадешь!
Ну, а что потом получится
И кому придется мучаться –
Вот увидишь и поймешь!
(Э. Асадов)
__________________
Не количеством должен художник гордится:
Даже сто воробьев все равно не жар-птица!
Squash не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 18:59   #132
Tr@4ka
Фанат
 
Tr@4ka's Avatar
 
Реєстрація: Dec 2005
Повідомлення: 690
Thumbs up Про власну смерть

Якщо колись надумаю померти,
То спершу відпочити дам рукам.
Я розішлю спорожнені конверти
У відповідь усім відправникам.

А потім вийду поміж дикі квіти,
Туди, де черговий порожній звук
Примушує людей ніяковіти,
І помолюся, не піднявши рук.

Я загашу вируюче багаття
Одним холодним подихом мари.
Ми те північне болісне завзяття
Дали суворі київські вітри.

Най попіл розмете по ластовинні.
Най хвиля вам нагадує відтак,
Що, люде, ви одні у тому винні,
Що світ для мене врешті втратив смак.

І та солодка мить простої слави,
Яку із вас ми жоден не надав,
Оберне попіл на вугляні гави,
Які плодитимуть вугляних гав.

Нехай безвільні діти Люцифера
Загоять світ мереживом дірок.
То є доволі мила атмосфера,
Бо так вшанують мій останній крок.

Най курява бринить у верховітті.
Можливо, люде, поміж вороння
Я саме вас зазначу в заповіті,
Рядок імен вписавши навмання.
__________________
щаслива
Tr@4ka не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 19:10   #133
Tr@4ka
Фанат
 
Tr@4ka's Avatar
 
Реєстрація: Dec 2005
Повідомлення: 690
За замовчуванням ненаю чей..

Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
і що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
__________________
щаслива
Tr@4ka не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 19:10   #134
Ellie Jane
Писатель
 
Реєстрація: Jul 2005
Повідомлення: 186
За замовчуванням

Твои глаза меня зовут,
Они зовут меня на помощь,
Твои глаза упрямо лгут,
Что счастлив ты и зла не помнишь.
Ты успокоился и рад,
Что оказался третим лишним,
Но так глаза кричат твои,
Что голос кажется неслышным.

Л.К. Татьяничева
Ellie Jane не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 19:11   #135
Tr@4ka
Фанат
 
Tr@4ka's Avatar
 
Реєстрація: Dec 2005
Повідомлення: 690
За замовчуванням ............ыЫ

***

І знов нестерпно тихо настає
якась чужа зухвала веремія,
де тінь моя мене не впізнає,
де голос мій — і той мені чужіє.

Я там мовчу. Задихано мовчу.
Я там слова навшпиньки обминаю.
Мов хрест важкенний, душу волочу,
і сам себе на ньому розпинаю.

Я там мовчу. Приречено мовчу
під тихим криллям втомленого дому
і знов свічу мовчання, як свічу,
за упокій собі ж таки самому.

...Дощу предовгі пальці на шибках
заграють щось достоту, як музики,
що й звідкілясь прийде до мене страх
поглянути, чи став на грані крику.

Та він лиш мить торкається плеча
і геть іде, не взявши ані звуку,
і знов моє мовчання, як свіча,
пооддаль слів блукає тихоруко.

Над ним небес дірявий балаган.
Над ним пригасле місячне багаття...
Та цілий гурт немовлених благань,
які все більше схожі на прокляття.

***
__________________
щаслива
Tr@4ka не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 19:19   #136
Tr@4ka
Фанат
 
Tr@4ka's Avatar
 
Реєстрація: Dec 2005
Повідомлення: 690
За замовчуванням ............ыЫ

Чом тінь весела ходить за журбою,
чом тінь зорі приємле чорне тло...
Лице іще лишається собою,
воно іще від себе не втекло,

воно ще повне щирості і віри,
воно ще повне сонячних прощань,
воно ще не шукає тіні звіра,
щоби когось лякати з-за куща.

Моє ти біле личенько дитинне,
покинь той промінь — тінь собі візьми.
Велику тінь. Могутню і картинну.
І мниму велич викрій із пітьми,

і наостанок стишено послухай,
щоб маскарад відчуть уже сповна,
як поночі дзижчить велично муха,
що має тінь сіамського слона.

***
__________________
щаслива
Tr@4ka не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 20:15   #137
Finch
Писатель
 
Реєстрація: Feb 2006
Повідомлення: 204
Send a message via ICQ to Finch
За замовчуванням

Цитата:
Повідомлення від Tr@4ka
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати
і що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко...
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
Случайно не слова песни "Плая Яремії"...
Finch не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 20:16   #138
Tr@4ka
Фанат
 
Tr@4ka's Avatar
 
Реєстрація: Dec 2005
Повідомлення: 690
За замовчуванням

Цитата:
Повідомлення від Finch
Случайно не слова песни "Плая Яремії"...
случайно)))))
__________________
щаслива
Tr@4ka не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 20:29   #139
Лами
Читатель
 
Лами's Avatar
 
Реєстрація: Jul 2005
Повідомлення: 56
Post Если не я,то кто же?..

если не я, то кто же
выжить тебе поможет?
если не я, то кто же
пот оботрет с лица?
в мире сплошных подножек
если не я, то кто же?
как мы с тобой похожи -
из одного ларца.

если не я, то кто же?
бог с ним, с совместным ложем,
ты ничего не должен,
в сущности жизнь проста.
станешь вельможным дожем
или уйдешь в рогоже,
если не я, то кто же
снимет тебя с креста...

(с)
__________________
let me back let me back
i promise to be good
don't look in the mirror
at the face you don't recognize
help me call the doctor
Лами не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-02-2006, 22:46   #140
Dj.KEVIN
Юзер
 
Dj.KEVIN's Avatar
 
Реєстрація: Jan 2006
Повідомлення: 49
За замовчуванням Светлана Сурганова 2002 г.

Мураками

Солнце выключают облака.
Ветер дунул - нет препятствий.
И текут издалека
Вены по запястьям

Я люблю тебя всей душой,
Я хочу любить тебя руками...
Я люблю тебя всей душой,
Я хочу любить тебя руками...

Долгие застынут лица,
Мы изменимся нескоро.
Отражает мокрый город
Самолетов вереницы

Я люблю тебя во все глаза,
Я хочу любить тебя руками...
Я люблю тебя во все глаза,
Я хочу любить тебя руками...

Улетаешь,
Улетаешь.
Над каштановым побегом,
В переплетах Мураками.
Я люблю тебя огромным небом,
Я хочу любить тебя руками...







Из интервью Светы Пермскому ТВ в 2003 г.
Н: Есть такая поговорка Дом построить, дерево вырастить, ребёнка родить. Дом построили, квартиру …ремонт... Как дальше планы? СС: Да. Что там ещё надо? Дерево посадить. Дерево посадила я, но вот неудачно, каштанчик, побег-то был, а потом загнулся по каким-то странным причинам. А, не странным причинам, он сломался, по-моему я его даже самолично повредила каким-то неловким движением, поливала цветы, задела и он сломался. Я делала ему ортопедическую операцию, я привязывала сломленный стебелёк, выправляла. Ну в общем ортопедия моя не помогла и он загнулся. Вот такой печальный очень опыт. “Над каштановым побегом, в переплётах Мураками..” Это вот об этом каштановом побеге. К сожалению, светлая память ему… Л: Почему каштан? СС: Изумительной красоты дерево, прекрасное во всех проявлениях, особенно когда конечно цветёт, эти свечи...
__________________
Терпение-качество сильных.Как и верность...
Dj.KEVIN не на форумі   Reply With Quote
Відповідь

Мітки
бодлер любит ва-ау, борода упорот

Опції теми
Опції перегляду

Posting Rules
You may not post new threads
You may not post replies
You may not post attachments
You may not edit your posts

BB code is Вкл.
Smilies are Вкл.
[IMG] code is Вкл.
HTML code is Викл.

Швидкий перехід


Поточний час: 18:33. Часовий пояс GMT +3.


Copyright ©2000 - 2024