Любимые стихи

[L'âme Sombrement]

уж так ли кроток был христос?
в чем это видно, - вот вопрос.

ребенком он покинул дом.
три дня искали мать с отцом.

когда ж нашли его, христос
слова такие произнес:

- я вас не знаю. я рожден
отцовский выполнить закон.

когда богатый фарисей,
явившись втайне от людей,

с христом советоваться стал,
христос железом начертал

на сердце у него совет
родиться сызнова на свет.

христос был горд, уверен, строг.
никто купить его не мог.

он звал хитро, ведя беседу,
- я духом нищ - за мною следуй!

вот путь единственный на свете,
чтоб не попасть корысти в сети.

предать друзей, любя врагов, -
нет, не таков завет христов.

он проповедовал учтивость,
смиренье, кротость, но не льстивость.

он, торжествуя, крест свой пес.
за то и был казнен христос.

антихрист, льстивый иисус,
мог угодить на всякий вкус,

не возмущал бы синагог,
не гнал торговцев за порог

и, кроткий, как ручной осел,
кайафы милость бы обрел.

бог не писал в своей скрижали,
чтобы себя мы унижали.

себя унизив самого,
ты унижаешь божество...

ведь ты и сам - частица вечности.
молись своей же человечности.

[Ellie Jane]

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.



Вона росте ще, завтра буде вищенька.

Але печаль приходить завчасу.

Це ще не сльози – це квітуча вишенька,

Що на світанку струшує росу.



Вона в житті зіткнулась з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину,

А вірність має душу неподільчиву.



Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять!



Л.К.

[Лами]

если там очень холодно,
вспомни мою любовь.
жизнь навсегда расколота
силой последних столпов.

если там нету света,
если там все во тьме,
вспомни огромное лето
в солнечной кутерьме.

если там нету выхода,
и никого не найти,
помни, с последним выдохом
я уже буду в пути.

если там нету бога,
если там правит бес,
ты возмолись глубоко.
верь! он придет с небес.


если там агнец божий,
ангелы, люди, свет,
радуйся! радуйся тоже.
смерти, конечно, нет.

если там лишь молчанье,
бездна, ничто, эфир,
ты и твое отчаянье
выплеснут целый мир.

если ты слышать можешь,
если ты помнить можешь,
слушай,- мы будем вместе,
что бы там ни было, помни.


айдар

[Lorna]

Повідомлення від Coolman

Ліна Костенко "Маруся Чурай"

дуже помиляєтесь з назвою твору
то є "Світлий Сонет"

[Coolman]

Повідомлення від Lorna

дуже помиляєтесь з назвою твору
то є "Світлий Сонет"

Вибачте я помилився . Сюжет подібний!

[Vdovy]

забіліли снігами у матері коси,
тане синь волошкова у затінку вій.
у моєму дворі розходилася осінь,
а на маминій стежці мете сніговій.

на стежині тій тернів набралось доволі:
револіцій і воєн – на десять віків,
і біди, як орлинців у дикому полі,
і роботи важкої на сотню років.

хто б зумів пережити все те окрім мами,
лихоліття і втрати, недуги і біль?
забіліли матусині коси снігами,
вимиває волошкові зіроньки сіль.

а вона, наша мати, маленька та сива,
не втрачає надії на кращі часи
і радіє онуками, доньками, сином,
бо без снігу в душі він лише для коси.

все у матері завжди до толку, до ладу,
і в господі, і в хаті усе до пуття.
дати їм, матерям нашим правду і владу –
було б дітям і внукам щасливе життя.

[Vdovy]

Не завжди для того потрiбно багато,
щоб генiя людство могло пам’ятати.
Як часто достатньо одного дiяння,
аби у потомкiв зажити визнання.

Одним лише вiршем зумiв би поручник
назавжди ввiйти у росiйський пiдручник,
хоч мав i поеми, i драми, й романи,
що теж заслуговують вiчної шани,

та вибухнув вiршем по смертi Поета
i тим заслужив собi многая лєта.
I можна на музику винести бiль,
аби з Марсельєзи пiднявся де Лiль.

Усе генiальне не робиться двiчi,
погляньмо на музу ристалищ i сiчi:
одну лише битву, але Куликовську,
вiн виграв, рятуючи землю Московську,

i генiєм вирiс не тiльки Донським,
а лицарем, свiту усьому близьким.
Та море немiряне кровi й пiдлоти
пiдгрунтям стає найбридкiшiй мерзотi:

щоб Гiтлером стати або Чiнгiзханом
потрiбно всi землi пройти ураганом,
палити i нищити вiчне й святе,
i свiт не забуде нiколи про те.

Злодiї i генiї входять в iсторiю
в портретах, романах, вiршах, ораторiях,
та з чого б i звiдки вони не постали,
в iсторiї рiзнi у них п’єдестали.

[Лами]

пьяными пальцами по клавишам
дрожь признания
и в отчаянии руку кладёшь
на плечо мне
так горячо,
не для нас
не про нас будут петь небеса
голоса сорвут,
но не нам,
пополам,
и
пропадом
шёпотом
нежным
небрежным
прикосновением
неважным
словно журавлик
бумажным
откровением
для тебе моя боль
будет.


ю.а

[Vdovy]

я розкажу тобі казку, а ти
слухай уважно і зважуй
чом у чоботях гуляють коти,
хто для принцеси будує мости,
звідки витрушують сажу.

слухай, як в полі травиця росте,
мишки шкребуться у клуні,
тихо павук павутину плете...
думай, для чого яйце золоте
курочка знесла бабуні.

слухай про силу й відвагу орлів,
про горошину з перини,
слухай пригоди заморських послів,
думай, для чого дванадцять голів
мав ненажера-горинич.

я розкажу тобі казку, а ти
думай з малої години
звідки неправда іде у світи,
як без неправди у правді рости,
як дорости до людини.

[Lorna]

* * *

мой день беспутен и нелеп:
у нищего прошу на хлеб,
богатому даю на бедность,
в иголку продеваю - луч,
грабителю вручаю - ключ,
белилами румяню бледность.
мне нищий хлеба не дает,
богатый денег не берет,
луч не вдевается в иголку,
грабитель входит без ключа,
а дура плачет в три ручья -
над днем без славы и без толку.