Любимые стихи

[Abgrund]

…І солод слів,
І холод сліз,
І дотик чистий і шовковий…
Візьми мене у темну вись —
Я легша пасем цигаркових.
Повільні очі підніми
(Чи так розводять райські брами?) —
І душу в мене одніми,
І обніми її губами…
…Розломом — ох! — у листопад
Підлогу й стіни закрутило,
Текуче сяйво проступа
Крізь контур той, що звався тілом!
І — відхились…
І — відпусти…
Бо в чорнім космосі даремно
Гудуть натужно, як дроти,
Дві долі, строго паралельні.
А цей потріскуючий шум —
То шерех крил поза спиною…
Любов! Не прихистку прошу —
Свободи,
світлої й страшної…

[Abgrund]

Більше, ніж брат, бо вітчизна і дім.
(Руки голодні, і губи голодні).
Жоден з нас двох не помер молодим
Тільки на те, щоб зустрітись сьогодні.

Брате мій, чорнокнижник,
Де ти тепер єси?
Судитимуть нас без знижок
На те, що „такі часи”:
Не ці-от, в чорних сутанах,
Не кат із лезом рудим –
Судитимуть ті, що настануть,
Коли розвіється дим.
Проб’ються травинки гострі
Крізь мертві, отверзті роти,
В мої обгорілі кості
Сядуть грати чорти,
І місце моєї страти
Парканом крутим обнесуть.
Який нас тоді, мій брате,
Чекає посмертний суд?

[Abgrund]

То все було – блуд і бруд:
Промивка підземних руд
Од давніх, стійких отрут,
По чім залишався – труп.
Відмитий і непахкий,
Розкинувши дві руки,
Немов окоренки крил,
Лежав, мовчав і курив.
І я мовчала невлад,
І входив у мене – ад!...

[Abgrund]

Щось зрушилося в світі: хтось кричав
Крізь ніч моє ім’я, неначе на тортурах,
І хтось на ганку листям шарудів,
Перевертався і не міг заснути.
Я вчилася науки розставань:
Науки розрізняти біль недужий
І біль животворящий (хтось писав
Листи до мене й кидав їх у грубку,
Рядка не дописавши). Хтось чекав
Чогось від мене, але я мовчала:
Я вчилася науки розставань...



І раптом знов схотілося – кричати,
На лампу вити, пазурями драти
Шпалери на стіні – од явности утрати,
Од того, що тебе уже даремно ждати...

І жовте море днів, і сизе море снів
В одбитих кольорах вмираючого неба, -
І я іще пливу – а ти уже на дні,
І страшно нам обом дивитися на себе...

[Abgrund]

О сліпуче, прекрасне і дике!
Грай вогнями, заводь і мани
На бистрінь, на невидимі ріки –
Тільки ж – Господи! – не обмани:
Не осунься з-під стіп сухостоєм,
В мить на грані жаского злиття
З твоїм сяйвом – не стань пустотою:
Трухлим духом сипкого сміття
(Як заманка, личкована чортом
Ніби скарб...) І у пеклі, на дні,
Буде жовто згоряти ніщота
Моїх нидом звакованих днів!..
Кожну кару прийму, як розраду, -
Тільки, сили небесні, не це:
Ощадіть од Вкраїн-ського Аду –
Мусового томління живцем
Без надії, без дії, без часу,
В порожнечі, на безвісті – там,
Де ще пріють по сотнях нещасних
Рештки того, що мало б – життям,
Стрепенувшись, рвонутись зі шкіри,
Здерши в кров її з стіп і долонь, -
Як стратенча душа з-під сокири –
На безсмертний, летючий вогонь

[Abgrund]

Я не любви твой прошу.
Она теперь в надежном месте...
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты -
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло -
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю...

[Abgrund]

Прощай,
позабудь
и не обессудь.
А письма сожги,
как мост.
Да будет мужественным
твой путь,
да будет он прям
и прост.
Да будет во мгле
для тебя гореть
звездная мишура,
да будет надежда
ладони греть
у твоего костра.
Да будут метели,
снега, дожди
и бешеный рев огня,
да будет удач у тебя впереди
больше, чем у меня.
Да будет могуч и прекрасен
бой,
гремящий в твоей груди.

Я счастлив за тех,
которым с тобой,
может быть,
по пути.

[Nemesis Divina]

Повідомлення від Abgrund

Я не любви твой прошу.
Она теперь в надежном месте...
Поверь, что я твоей невесте
Ревнивых писем не пишу.
Но мудрые прими советы:
Дай ей читать мои стихи,
Дай ей хранить мои портреты -
Ведь так любезны женихи!
А этим дурочкам нужней
Сознанье полное победы,
Чем дружбы светлые беседы
И память первых нежных дней...
Когда же счастия гроши
Ты проживешь с подругой милой
И для пресыщенной души
Все станет сразу так постыло -
В мою торжественную ночь
Не приходи. Тебя не знаю.
И чем могла б тебе помочь?
От счастья я не исцеляю...

а авторство чье?

[Abgrund]

Повідомлення від Nemesis Divina

а авторство чье?

" Я не любви твоей прошу..." - эт Анна Ахматова....

[Nemesis Divina]

Повідомлення від Abgrund

" Я не любви твоей прошу..." - эт Анна Ахматова....

Ахметова
зы.спасибо