Стихи. Творчество форумцев!

[Svigr]

Ты пришел домой поддатый
Весь угрюмый, с кислой миной,
Я ждала тебя с зарплатой
В день Святого Валентина.

Не закрыв дверную створку,
Даже не взглянув на сына,
Ты устроил мне разборку
В день Святого Валентина.

Ты сказал, что я корова,
Что в прихожей пахнет псиной,
И ушел с друзьями снова
В день Святого Валентина.


Возвратился поздно ночью
И качаясь, как рябина,
Заявил, что ласки хочешь
В день Святого Валентина.

Ты состроил рожу крысой,
Разогнал руками тину,
И в аквариум пописал,
В день Святого Валентина.

На кровать упал раздетый,
Неприглядная картина,
И потребовал минета
В день Святого Валентина.

Кончив, захрапел ты громко,
Как последняя скотина,
Даже разбудил ребенка
В день Святого Валентина.

Я проплакала полночи,
Почитала томик Грина,
Ах, как сердце счастья хочет
В день Святого Валентина.

За границей не мытарят,
И не мнут как горсть мякины,
За границей розы дарят
В день Святого Валентина.

Там живут светло и ярко,
Словно как в кинокартине,
Делают друзьям подарки
В день Святого Валентина.

А потом я разозлилась,
И, ругнувшись слогом длинным,
Рядом с мужем завалилась
В день Святого Валентина.

[Дєвачька-Вєтір]

Повідомлення від eVa

Боль на сердце, жрет тоска
Слышны клятвы сквозь века
Для тебя это только лишь слова
Ну а в них вся жизнь моя
Снова я на крыше дома
Буду в небо ясное смотреть
…ждать рассвета
Ну а с первыми лучами
Поднимусь, сложу крылья
И шагну не вверх, а вниз
13.02.09

Ты это серьезно?

[$n@ke]

Повідомлення від IloveyouCITY

И когда ты их успеваешь писать??
Вместо 2х первых уроков???

Вместо первый двух мы с тобой за ска курим )) так что ниффига))

[(=Melistel=)]

Исчезла боль и свет погас,
Нет больше жизни в грешном теле,
И смысл слова "навсегда"
Теперь не важен, всего лишь тень Я

Вдаль по туннелю, вдаль на свет,
Летят испуганные души
Тьма будет дальше или свет,
Никто не скажет, что снаружи

Я слишком много нагрешил
И близок час моей расплаты,
Я жизнью рай не заслужил,
Мне ангелы не будут рады...

Но небеса прощенье даровали,
Раскрылись крылья за спиной
Они меня в мир грешных возвращали
Я буду рядом, я с тобой...

[Artick]

На склі

Я кров*ю слово нашкрябаю на склі,
Про що розкажуть картини на стіні?!
Про те, чого не стало, а кого нема,
Коли чекає вже на нас вона сама -

Нудьга, а смуток разом з нею,
Я спогади у пазл склею,
Побачу цілісну картину,
Розкажу сам собі билину,

Про те що було, а що ні,
Чому живемо на землі,
А відповіді всі до нас так близько,
А ми літаємо так низько,

Тому нам завжди мало часу,
Ми лиш частинки у всій масі,
Розчинимось у ній, як не живі,
Розтанемо у ній, якщо самі!

Приречений хтось на самотність,
А хтось на вічную жорстокість,
Хтось на кохання, хтось на зраду,
Комусь потрібна ця порада?!

Коли вже розтеклись малюнки,
Перетворившись в візерунки,
Я прочитаю їх на склі,
Когось побачу у вікні,

Можливо близько, можливо десь далеко,
А може то летить лелека,
А хто не радий був би разом з нею,
Ширяти в небі над землею?!

[Дєвачька-Вєтір]

Повідомлення від eVa

допустим а что?

страааашнооо....

[Дєвачька-Вєтір]

Повідомлення від eVa

смотря для кого...

для умеющего читать человека.

[Artick]

Демони

Ти чуєш хтось крадеться там,
Аби забрати твої шмат душі,
Але не всім відомо нам,
Що це все демони страшні,

Вони крадуться там і тут,
І все чекають нас усюди,
Лиш їм забрать весь лут,
Щоб жили, як тварюки люди,

І все ж нечистою рукою,
Вдається бажане узяти їм,
Боїться та людина стать сліпою,
Бо не захищена вона ніким,

І не підозрює із нас ніхто,
Що небезпека ця є скрізь,
Живемо як в дешевому кіно,
І совість нас усіх не їсть,

Ми демони - в душі такі,
Наврядчи це робити треба,
Ми ангели, так думаєм самі,
Але як нам судить про себе,

Всі різні, водночас однакові,
Але лиш демонам нема спокою,
А нам все мало тої болі й крові,
Та не забудь ти буть собою.

[Artick]

Так?! чи Ні?!


Чути стони болі не людської,
Чути гул і крик з усіх сторін,
Чи кінець історії сумної,
Чи то відгуки страшних місцин,

Розтеклися уже ріки крові,
Крізь повітря передсмертний крик,
Не знайти тут на землі любові,
Поки ще останній крик не стих,

Розірвавши плоть та з*ївши душу,
В даль пішли залишивши кістки,
Я залишитись себе ось тут примушу,
Непідкореним убитим тілом на землі,

Шукаю сили - підвестись треба,
А тіло розриває гострий біль,
Побачити хоч краєм ока небо,
А я на рвані рани сиплю сіль,

Звіри вже усі пішли собі у даль,
Та повернуться вони іще сюди,
Разом ласі дуже на всю падаль,
І не відвернути вже біди,

"Так, чи Ні?!" звучить питання,
Залишитись щоби стоять стіною,
"Не знаю!" ти чуєш виправдання,
Але тікати нікуди - то стій зі мною,

Не має виходу, та хочби так,
Стояти можеш ти для всіх і себе,
Та лиш не треба помирати абияк,
А відбиватись що є сил у тебе!

[Artick]

В Полоні

Страхи в полоні болю,
Полонили собі мою волю,
Вкрали запахи житття,
І прибрали смак мого буття,

Я жив й не жив водночас,
Не їв не спав - холодні ночі,
Я бачив сни і більш нікого,
У летаргії не вудчув нічого,

Але воно чи було просто сном,
Чи хтось чекав на мене під вікном,
Чи пережив це все, чи ні,
Примарилося на яву, в вісні?!

Пекельний парадокс довбає мозок,
До себе кличе разів сорок,
Потроху пробирає до кісток,
Відмерлий м*яса цей шматок,

В полоні болю, страху, сліз,
І кожен був і буде там колись,
Та сили віднайти все ж можна,
Життя дорога не порожня,

Братерство і підтримка потрібні нам,
Невже нічого ти не вартий сам?!
Поклич ти друга свого серця,
Одразу ж він тобі озветься,

І кожен може прийти на допомогу,
Забрати злість в тісну облогу!
І жити краще справді стане нам,
Не відвертайся і ти сам!