поделись истиной

тебе из погреба виднее.

ну и?
http://www.gazprom.ru/press/news/201...article181128/

Ты, когда что-нибудь покупаешь, веришь продавцу или пытаешься получить информацию из других источников?

http://lenta.ru/articles/2013/09/30/pri/

не от рубки бабла, а от монополии.
было бы очень круто если у Украины был бы еще поставщик газа.
и мы в этом вопросе были свободнее, а не на коротком поводке.

ключевое слово "сланцевая революция"))
Правда хозяин ленты тоже "стоматолог" и проживает в Израиле.

Трассу для Ф1 тоже строили лет 20. Кучу бабла украли, кучу проектов обобрали и тем не менее: http://www.formula1.com/races/in_detail/russia_930/

Если уже говорить на тему "А если бы у бабушки был...", то я предпочел бы жить в союзном государстве с Россией и не париться по этому вопросу.

Andrij Bondar

Всі знають про негатив, більшість відчуває, якщо не усвідомлює до кінця, що було не зроблено або було зроблено за цей місяць не так, як слід, але особисто для мене українські протести – це насамперед позитив.

Попри несистемність свого мислення, я спробую викласти по пунктах:

1. Влада хоч і встояла, але десакралізована. Її не бояться, зневажають і воліють взагалі без влади, ніж з владою. Погляньте на колонну залу КМДА – це образ приниженої і десакралізованої влади. Як раніше було, вже не буде. Влада може увімкнути механізм репресій і нагінок, але сама, по всій своїй вертикалі, змушена буде ходити, тримаючись за стіни. "Ровно подбородок" – тепер для них усіх настає час приховувати тремор кінцівок і нервовий тік підборіддя.

2. Влада встояла не тому, що сильна, а тому, що наші опозиційні "щелкунчики" виявилися, як і очікувалося, залежними угодовцями з купою "скелетів у шафі". Ніхто з них не міг наважитися на радикалізацію мирного протесту і покласти своє життя та кар'єру на олтар змін. "Настоящих буйных", на кшталт Андрія Парубія, насправді мало. Через елементарну належність до одного політичного класу з владою і сумнівну "кредитну історію".

3. З'явилося нове покоління молодих людей, які встигли постраждати за свою свободу. Це теж не забувається. Якщо для старших поколінь це продовження, то для них – лише захопливий початок. Вони захочуть іще. Можливо, вже навіть завтра.

4. Ми знаємо, що жодного "третього шляху" для України немає. Тільки Європа. Як принципи і цінності передусім. Тобто, тут у нас – "Європа або смерть". Ми маємо об'єднавчу ідею. Вона конкретна, як ніколи: втеча з пострадянського Мордору.

5. Політичне поле тепер розчищене для нових проектів і нових ідей. Ідей не загальних, а локальних. Соціальне і культурне поле теж готове для нових ідей. "Think globally, act locally" – ось яким буде загальний принцип існування. Влада вийшла за межі політичного поля у сферу чистого примусу та насильства.

6. Влада втратила легітимність в очах більшості громадян. Навіть найпасивнішої частини суспільства. Влада – аналогова, позавчорашня. Суспільство – цифрове, сьогоднішнє. Це конфлікт смартфону з дисковим телефоном. Спайка силовиків і відвертого криміналу – ось сьогоднішня влада. Вона по-серйозному не може розраховувати на лякливий чиновницький клас та безідейних і покірних "бюджетників", які розходяться одразу ж після закінчення провладних мітингів.

7. Влада тримається лише за допомогою сили та грошей. Інтелектуальний рівень владної вертикалі – нижче плінтуса. Там немає з ким розмовляти. А ті одинаки, що у владі мають розум, точно не мають совісті.

8. Люди навчились існувати без держави та всупереч державі. Паралельність світів влади та суспільства після цих протестів увиразниться. Прірва між нами стане ще глибшою. Процеси автономізації лише посиляться.

9. Відбулося реальне об'єднання і солідаризація мешканців західних і центральних земель України.

10. Київ – столиця проєвропейської України. Київ був і залишається містом, яке завжди вийде на заклик дзвонів Михайлівського собору і Фейсбуку.

11. Росія – без варіантів – ворожа нам держава, і ми можемо бути зацікавлені або в її ослабленні та розпаді, або демократизації. На північно-східному напрямку жодних ілюзій. Вони нас сприймають лише в термінах поглинання, поневолення та домінації.

12. Європа неоднорідна й неодностайна в підтримці українських протестів. Наша справа – розширити європейський фронт підтримки.

Дванадцять пунктів – не так уже й мало. Їх є більше, звісна річ. Можете додавати. Однак головний позитив я не назвав: ніхто не розчарувався. Це лише початок.