Цитата:
Повідомлення від www.vintorg.net
(Повідомлення 2441924)
Чтобы там Юля не писала и не принимала, а в наших условиях миноритарии всегда будут в пролете. Ибо мажоритары принимающие решения всегда спрячут реальную прибыль отправив ее собственной офшорной конторе в виде оплаты за какие-нибудь типа суперценные маркетинговые исследования :)
Кто хочет наглядный пример, пусть почитает что написано сзади на этикетке водки Немиров по поводу ее торговой марки.
Хоть поквартально считай, хоть погодично - без разницы.
Другое дело если ты, миноритарий какой-нибудь западной публичной компании, которая провела IPO и регулярно проходит реально независимый аудит. Да и там полно скандалов, когда руководство на деньги акционеров рассекало по всем курортам на корпоративных Боингах :)
|
Тут проблема в тому, що каравай ушастий трохи тупий або є маріонетнкою своїх рейдерів. Особисто я проводив наукове дослідження по особливостям вітчизняної системи корпоративного управління і зробив такі висновки:
1. Згідно загальноприйнятими міжнародними нормами раді директорів підпорядковується генеральний директор, відповідальний за щоденну діяльність компанії. В Україні, як правило генерального директора немає, замість нього є правління у якому значиться цілий штат працівників, що не тільки впливає на швидкість прийняття рішень, а й пошуку відповідального за стан справ у корпорації.
2. У міжнародній практиці незалежні директори відстоюють інтереси дрібних власників акцій які не можуть істотно впливати на прийняття рішень і склад ради директорів. Наприклад, згідно з законодавством Великобританії, половина ради директорів має складатися з незалежних директорів, причому останні не повинні працювати в компанії або групі компаній (якій належить цей бізнес) протягом останніх п’яти років. В Україні незалежних директорів на корпораціях практично немає, в результаті чого власники дрібних пакетів акцій на роботу підприємств вплинути не можуть.
3. Великим іноземним корпораціям типові два комітети: з внутрішнього аудиту і винагород. В Україні якщо комітети з внутрішнього аудиту на більшості корпорацій присутні, то комітет винагород – скоріше за все рідкість. Тому мотивація в залежності від результатів праці у топ-менеджерів на більшості українських корпорацій є недостатньою.
4. Із-за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих топ-менеджерів в Україні власники корпорацій запрошують іноземців, що дуже сильно збільшує витрати корпоративного управління. Тому ефективне корпоративне управління згідно міжнародних стандартів в нашій державі вибудовують лише власники дуже великих корпорацій.
5. Значною проблемою корпорацій України є процес бюрократизації із за складного документообігу та досить незначним застосуванням автоматизованих систем управління підприємствами.
Отже, становлення корпоративних відносин в Україні супроводжується виникненням ряду істотних проблем, серед яких можна виділити такі:
- українські акціонерні товариства на етапі свого становлення не в повній мірі сприймають сучасні тенденції розвитку корпоративного управління, засновані на побудові якісно нових взаємин суб'єктів корпоративного управління;
- акціонерні товариства слабко сприймають так звану «соціальну функцію» як необхідний елемент існування корпорацій;
- акціонерний капітал не став основним джерелом росту загальноукраїнського організованого фондового ринку;
- наявність специфічних «тісних» відносин між керівництвом і власниками великих пакетів акцій. Формування такої структури акціонерного капіталу затвердило орієнтацію не на ріст капіталізації, а на збереження існуючих взаємин з підприємством.