Приведу еще пример из того с чем приходится сталкиваться. Полный беспредел творится с Юлиной компанией по "бесплатной" выдаче госактов на землю. Все частные геодезические и землеустроительные фирмы реально нагнули и они ездят по селам меряют участки практически забесплатно. Тем кто попытался рыпаться намекнули, что если откажуться, то свою землеустроительную лицензию могут повесить на гвоздик - работать им не дадут. Все финансовые потоки на это дело идут через подконтрольные БЮТу госструктуры.

Похожая фигня была пару лет назад с госзакупками. БЮТовцы организовали контору (Тендерная палата) в которой обязали покупать за нехилые деньги тендерную документацию на все гостендеры в стране! Суммы оплаты колебались от 5 до 20 тыс грн. Причем ладно бы хоть контора была государственной и деньги шли в бюджет. Так счета на оплату присылали от ФОПов! :lol:
Сколько туда ушло денег - страшно даже представить. Слава богу эту фигню потом с большими боями отменили.
Согласен. И вообще, каким бы одиозным не был Янык, он живой человек у которого все же есть хоть какие-то понятия и какие-то барьеры.
Юля же это беспринципный бездушный и циничный андроид у которого вообще нет ни пределов ни барьеров и метастазы этой инфекции под названием БЮТ уже расползлись по всей стране. Если она еще станет президентом и поставит урода-рейдера Портнова руководить всей судебной системой - тогда вообще сливай воду.

насчет беспринципности - в точку!

если бы не было эпидемии гриппа - ее надо было бы придумать. отличный повод попиариться и показать что ВОНА ПРАЦЮЭ. :)

будешь раздавать парабеллумы - маякни мне. я возьму два

Да, это самоубийство тому кто первый откроет рот.:) Но так всегда бывает с нововведениями - первых мочат, вторых критикуют, третих слушают.
Как ни странно, ты сам ответил как потрачен кредит - гривна не упала до 50 за доллар.:)
Тоже собираюсь проактивничать за него во втором туре с целью выпилить косатую, на первый не пойду. Янык чмо, но за ним реальные предприятия, производство и бизнес, что хоть слегка радует.
А ведь насколько проще было бы сделать все процедуры платными, но на порядок их упростить. Нужен акт на землю - пришел, заплатил, через пару дней забрал, и все стороны довольны. Не надо бесплатно, сделайте платно но нормально.
Постараюсь пояснить почему так происходит, все дело в социализме, особенно если иметь ввиду, что практически все женщины склонны к такому мышлению - вся эти лозунги за мир во всем мире, помощь бедным и прочее без понимания какой ценой это может обойтись.
Основная идея в том, что потребности нуждающихся должны удовлетворяться в первую очередь и за счет более успешных, богатые должны оплачивать нужды бедных. Порочность этой идеи покажу на примере - в прошлом веке в одной африканской стране (название точно не помню) было тяжелейшее экономическое положение, люди мерли от голода, племена погрязли в войнах, но ничего для улучшения жизни не предпринимали. И тут старший брат цивилизованный мир решил помочь и стал заваливать страну гуманитарной помощю, поприезжали куча европейцев желающих бескорыстно помочь, доктора, представители церкви, филантропы. Прошло 30 лет, в результате: население страны увеличилось в 4 раза, конфликтов не убавилось, а наоборот, так как в руки жителям попало современное оружие, а ума не добавилось. Женщина, бывшая там на экскурсии, была в шоке от увиденного: "Когда идешь по улице с удивлением замечешь - местные жители практически ничем не занимаются, они в основном в течении дня сидят на пороге своей хибары, дремают или курят и ничего не делают, хотя явно следовало бы."
Так вот, население увеличилось, аппетиты его выросли, жители почти ничего не производят, сами себя прокормить не могут, и требуют увеличения помощи от цивилизованых стран, которые как бы уже и отказать не могут, но обходиться это в кругленькие средства. Вопрос: кто в этой схеме выиграл?
Гражданин не будет улучшать свою деятельность и стараться, зная что государство должно его трудоустроить, а если нет, так платить дотации и льготы.
Производитель, бизнесмен, не будет развивать свое производство, зная, что государство отберет его зароботок повышеным налогом и перераспределит лентяям. Какой ему смысл работать и давать работу другим, создавать что-то, если его наказывают за его умения и таланты? "Умный? Богатый? Плати втройне, сука!"
Социализм - это мертвая схема убивающая инициативу, и мне неприятно видеть как большинство, не задумываясь о последствиях для себя же, с легкостью проглатывают подачки Тимошенко.

Да нет, не потрачен, а всего лишь только обменян на гривну. А гривна куда делась? :)

Будьте спокойны......
Будет Юля!!!!
http://vibori-presidenta.in.ua/

Олесь БУЗИНА. Крейсер «Жовто-синя Україна»
 

Крейсер «Жовто-синя Україна» був старенький, із совіцького сторожовика перероблений. За комуняцьких часів на ньому турецьких браконьєрів ганяли……щоб вони камбалу у радянського народу не крали. Потім Радянський Союз розпався. Постали незалежні одна від одної Росія і Україна, і московський президент Єльцин – теж перероблений, тільки не зі сторожовика, а зі Свердловського секретаря обкому, взявся пропивать бувший союзний флот. І якось пропив «Жовто-синю Україну», яка ще не знала, що вона «Україна», та ще й жовто-синя, а називалася просто «СтАрАжевой кАрАбль «Гремящий», українському президенту Кучмі. Прямо так у Кремлі і пропив. Як-то кажуть, не приходячи до тями.
Коли вранці він очумався у калюжі своєї блювотини і коньяку в Георгієвському залі Кремля, то й не пам’ятав, що ще вчора був у нього той «Гремящий». І навіть, кому пропив, не пам’ятав. «А с кем мы вчера пили, Виктор Степанович? – спитав він, переплутавши Березовського з Чорномирдіним. -- С каким-то китайцем?» «Сам ты китаец! - подумав Березовський і ще раз пожалів, що президентом Росії не може бути єврей. – Это ничего, что он все бы украл, зато ничего бы не пропил».

А у Кучми в Києві в Маріїнському палаці навпаки було «ликованье». «Бачите, що я вам з Москви привіз? – сказав Кучма своїй дочці і зятю – А ви казали, що ваш папа – дурник! Маємо тепер цілий корабель! Ні, навіть, флот! Тепер ми – морська держава!» Дочка поцілувала татка у щоку, а зять зразу став думати, кому можна таке добро перепродать, оформивши його по документам як баркас, а різницю взявши собі чорним налом.

В українському міністерстві оборони стратегічному виграшу свого головнокомандуючого теж дуже зраділи. «Давайте перейменуємо його у авіаносець!» - сказав один із адміралів, який до незалежності був завідуючим морським клубом у Севастополі і крутив матросам кіно, а за свій «сознательный» перехід на бік української влади зразу виріс з мічмана до контр-адмірала і навчився не тільки колупатися кортиком у носі, а ще й смажити на ньому сало.

«Як ми можемо його перейменувати в авіаносець, коли у нас нема жодного морського літака? – відрізав йому інший український адмірал, який до незалежності був не завклубом, а завскладом, де зберігалися тільняшки й рятівні круги, тому він набагато краще розбирався у військово-морських питаннях і ставився до свого колеги з деякою поблажливістю. – Що на нього сідатиме? Ворони?»

Щоб не справляти ідіотського враження за межами держави і одночасно підняти патріотичні настрої всередині її, пропитий Єльциним сторожовик врешті решт вирішили підвищити у званні до крейсера і перейменувати у «Жовто-синю Україну», призначивши його флагманом незалежного флоту.

Довго дискутували, якою буде форма моряків на новому кораблі. Діячі напівздохлого Руху і інші ультра-націоналісти вимагали, щоб *** кльоші для українських матросів обов’язково замінили запорозькими шароварами. Але морські спеціалісти, особливо той досвідчений адмірал, що колись був завскладом, вимагали, щоб то були саме кльоші. «То не *** штани! - переконував він. - То такі самі штани, що й на прославленому англійському флоті! А широкі вони знизу, щоб легше з матросів зіскакували, коли корабель тонутиме і хлопці посипляться у воду». «Що ви таке кажете, пане адмірале! – гарячкував у відповідь колишній завклубом. – Наша «Жовто-синя Україна» ніколи не потоне! Вона непотопляєма!»

Щоб не дійшло до розвалу країни на захід та схід, вирішили до всенародного референдуму не видавати матросам штанів взагалі, бо так буде і дешевше для державного бюджету, і страшніше для сусідніх флотів. Щоправда, зять президента тихенько добився, щоб по секретним бомагам виходило, начебто кожному матросу замовили зразу по дві пари штанів – кльоші для повсякденної форми і шаровари – для парадної. Але ні тих, ні других ніхто ніколи не бачив, хоча гроші за штани на рахунок зятівського заводу по виробництву газових труб, які здалеку нагадують надуті вітром штанини, з казни все ж таки перечислили.

Після того, як вирішили питання з кльошами, настав час призначать капітана. Зразу знайшлося багато охочих. Але найсильнішими кандидатами були троє. Один уркаган, який змолоду двічі одсидів за кражі матроських шапок. Другий – колишній бухгалтер, випускник славетного Тернопільського сільськогосподарського інституту, що дає освіту вищу, ніж у Сорбонні, і право керувать будь-яким транспортним засобом від вола до Нацбанку. А третє таке, що й казать страшно – по паспорту, наче баба, та ще й з косою, а по ухваткам хуже любого самого вредного мужика.

Між кандидатами зчинилась бійка. Уркагана підтримувала Москва, бо він дуже добре співав у Кремлі «Мурку», і обіцяв повести «Жовто-синю Україну» курсом норд ост. А, якщо повезе, то навіть перейменувать її у лінкор «Велика Малоросія».

За бухгалтера стояла горою уся ковбойська Америка. Він був дуже близький їй своєю високою культурою – теж змолоду, як і кожний справжній техаський хлопець, крутив хвости телятам і вправляв роги коровам. «Vitya is a real cowboy!» - вирішили у Білому домі і сказали, що будуть помагать йому і звьоздами, і полосами. Єдина проблема була в тому, що незважаючи на високу культуру, Вітя абсолютно не розбирався у морських питаннях і зовсім не розмовляв рідною для кожного справжнього шкіпера англійською мовою. Навіть з американським акцентом не розмовляв! І не розумів ні бельмеса, хоч на пальцях йому ту мову показуй. Щоб пом’якшити якось цю неув’язку, до нього приставили перекладача – здорову мордату бабу з Госдепа, похожу на боцмана, яка должна була розтовкмачувати йому сигнали з центра.

А третього кандидата в капітани ніхто не підтримував. Все життя цей кандидат розраховував тільки на власні сили і мужський ідіотизм. А в науці кораблеводіння вважав себе великим професіоналом, бо ще змолоду, коли був не кандидатом, а баришнею, хлопці катали його по Дніпру на лодочці, хватаючи за попу, а один з них навіть пояснив, що таке природній газ і що з ним можна робити, хоча зразу після того пояснення чомусь втік до Америки без газу, але з панамським паспортом.

В результаті бійки переміг бухгалтер. І як тільки переміг, став ногами спихати все, що міг, з «України» за борт, бо його руки ніколи нічого не крали. Третього кандидата призначили йому старпомом, щоб помагала спихать, і вона зразу од нечистого сумління стала на очах старіти на державній службі, хоча, як і раніше, кокетливо то накручувала, то розпускала косу на голові, запевняючи, що від цих магічних пасів скаче не курс долара, а наповнюється державний бюджет.

А уркагана загнали у трюм, щоб він там керував кочегарами. Бідолаха огризався і час від часу щось булькав знизу і грозився, що виведе народ на палубу. Але йому ніхто не вірив. Бо навіть сам він, коли виповзав з трюму, де крав вугілля для старого крейсерського котла, ходив по палубі у крокодилячих туфлях, і всі бачили, що він не крокодил, а так, тільки прикидається.

І так би вони пливли і далі, якби не стали кінчаться матроси. Більшість з них були переведені на «Жовто-синю Україну» з іншого крейсера – «Червона Україна», який потонув прямо на базі коло стінки причалу од нудьги. Були це люди прості, роботящі. Щоправда, дуже любили випить. І не тільки по вихідним, а й по будням, що не дуже добре позначалося на службі.

продолжение...
 

А другу, меншу, але дуже свідому (аж до божевілля!) партію матросів, перевели з підводного човна «Галичина», якого ніхто ніколи в очі не бачив – такий він був підводний. Діди цих хлопців колись служили на австро-угорському цісарському флоті, заварюючи кохве панам-офіцерам. І цим дуже пишалися. Хоча брали їх на той флот тільки тому, що вони вміли сплавляти ліс по карпатським річкам. Але на новому місці служби всі вони пнулися чимось командувати і всіх вчити, навіть того адмірала, що був завклубом і сам міг кого-завгодно усьому навчить.

Матроси з «Галичини» і з «Червоної України» трошки недолюблювали один одного. До бійки між ними, правда, не дійшло, бо їх об’єднувало, що в кожному порту, куди заходила з дружнім візитом «Жовто-синя Україна», і червоноукраїнці, і галичани зразу вискакували за борт з криками: «Ще не вмерли!» і пливли до берега, бо штанів їм так і не видали – лише по парі казьонний трусів, оформлених у соковитих національних барвах.

Багато їх при цьому потонуло, бо труси ті були дуже широкі, важкі (схожі на укорочені шаровари) і пекельно тягли донизу. Але дехто все ж таки доплив і розселився по всьому світу од Італії до Аргентини. Один навіть влаштувався показувати бойовий гопак у Японії – в Токійському національному цирку його оформили як клоуна. Самураї аж покачувалися од реготу, коли він сідав голим гузном на бамбукового списа, демонструючи своє мистецтво і козацьке презирство до болю.

Начальство на те масове дезертирство не звертало жодної уваги. Бухгалтер крав ногами ще швидше, ніж раніше, відчуваючи, що час спливає, як морська вода, і його скоро замінять новим капітаном. Помічниця зночі до ранку лазила по чужих кораблях, домовляючись з чужими капітанами, щоб міжнародна капітанська профспілка призначила її замість бухгалтера. А уркаган раптом зрозумів, що море - то не його стихія і просто скис. Одного ранку проснулися од смороду в трюмі, кинулись туди, а там замість уркагана просто стояла стара бочка з солоними огірками, які не годилися, навіть, на закуску.

І тут роздався страшний гуркіт. «Жовто-синя Україна» на повному ходу налетіла на косу Тузла (точніше, на те, що від неї осталося після того, як її розмили своєю дамбою москалі), і стала прямо поперек Керченської протоки. Гору води поперло на палубу. Бухгалтера змило за борт. Він випливав на бочці зі скислими огірками, тримаючи чомусь в руках бджолиний вулик, який невідомо звідки взявся на бойовому кораблі, і верещав: «Рятуйте!» Помічниця, не втрачаючи душевної рівноваги, одчепила з голови косу, пов’язану рятівним кругом, жбурнула її в воду і сама стрибнула услід разом з корабельною касою. Матроси, які ще не встигли повтікати по закордонних портах, зарепетувати. Одні кричали: «Міцніть націю!» Інші: «Дайош федерацію!» Ось-ось мало дійти до бійки. У крейсера відвалилась корма, злетіла з борту табличка з назвою, і од усього цього гармидеру прокинулись у Кремлі двоє якихось людей, і один з них (чи то президент, чи то прем’єр) спитав іншого: «Что там гремит в прихожей?» І почув відповідь: «Да это наш «Гремящий» возвращается на базу»… «Ну-ну», - сказав прем’єр-президент і знову завалився спати, укрившись ковдрою з двоголовим царським орлом.
:lol::lol::lol::lol::lol:

Доктор: Скажите, сколько вам лет?
Пациент: Пятьдесят скоро будет.
Доктор (изучая анализы): Ой, не будет. Ой, не будет.

:d