[Vdovy]

Віщують знов синоптики дощі –
Циклоном ділиться Європа по-сусідськи.
Відходить осінь. Золото кущів
На землю впало килимом персидським.

Із хмар рясних спроквола вирина
Промінчик сонця. Впилася доволі
Туманом, росами озимина
На сонному після пологів полі.

Замрійна тиша. Зморена земля
Новий врожай ростить в своєму лоні.
У плині споконвічному поля
В дощах умиють струджені долоні.

Все на круги своя. За румбом румб
Невідворотно ляже в нове коло.
Чергову скибу переверне плуг
Життя, яке не перейдеш, як поле.

Вже й моя осінь в теплій далині
За обріями синіми зникає.
Десь там мене на білому коні
Михайло на побачення чекає.

Я прийду, батьку, ще буде пора
Зійтися-перетнутися стежками.
Та ще не час, я ще не доорав
Твій заповіт плугами і думками.

То ж зачекай, бо ще не всі поля
Переходив я збитими ногами.
Нехай хоч раз іще моя земля
З новим врожаєм ляже під снігами.

Віщують, бач, синоптики дощі,
Ростки нап’ються свіжої вологи.
Якщо й не я, то інші орачі
Мої продовжать на землі дороги.