Змінюватися не обов’язково
Вчора білою була тепер руда
Нам з тобою було справді кайфово
Ти тепер кохаєш Вову це не біда
Він тепер тобі все все дозволяє
Він такий яких із золота тільки ллють
Та чому за двох я й далі башляю
Якщо я тебе йому віддаю
Ти закохана знайома з батьками
І вони для вас і мелють і кують
Ти забула в мене вдома Муракамі
Роздягаючись книжок не віддають
