[Юрко]

Цікава тема. Я досліджував цей та інші закони: просто надрукував повністю і ретельно читав. Головний висновок: закон дуже неповний, місцями застарілий, іноді жахливо неточний, загалом вельми недосконалий.
Наприклад, щодо авторської угоди. В частині про авторську угоду написано, що в ній визначається, серед іншого, величина авторської винагороди за користування твором (програмою), але мінімальну величину винагороди визначає Кабінет Міністрів. А мінімальна величина не 0! Тобто програміст немає юридичної можливості пропонувати свої твори безкоштовно! Це не так, якщо вказання винагороди в авторській угоді необов’язкове. Але зробити цей, або протилежний висновок прочитавши закон неможливо. Це лише один з прикладів.
Ще гірше справи, на рівні маразму, в області носіїв програм та аудіовізуальної продукції (це вже інші закони, які я надибав під час моїх пригод). Пояснювати довго, але в результаті поширення піратства (коли будь-який диск коштував 7,50 гривень) були прийняті закони, які просто унікальні за своїм дильним перебільшенням заходів проти піратства. Стосується відомих усім наліпок. Стисло: щоб розповсюджувати диски (наприклад) із власними програмами (наприклад просто дати друзям, не кажучи вже про масоване розповсюдження) треба по закону мати наліпки, а інакше не можна. А щоб мати наліпки, треба бути юр. особою і оформлювати купу паперів щоб отримати наліпки! Все ще гірше, формально з юридичної точки зору, бо навіть прості споживачі мають право розповсюджувати носії власного виробництва лише з власноруч зробленими аудіо-візуальними творами (фільмами весілля, наприклад) і лише серед осіб, що приймали участь в подіях, зафіксованих в цих творах! Іншими словами, якщо Гаврилко написав віршика Мар’янці і записав його на носій, то він не має права його розповсюджувати, а отже і подарувати копію Мар’янці.
Все це я написав з пам’яті — так мене вразила вся ця дурня. І це лише верхівка айсберга. Багато хто може подумати „та, яка різниця, нікого це не цікавить”, але це самообдурювання, бо закони мають бути досконалими, без помилок і об’єктивно описувати суспільні процеси. Ігнорування поганих законів — не вихід, треба складати нормальні закони.