[Vdovy]

Не завжди для того потрiбно багато,
щоб генiя людство могло пам’ятати.
Як часто достатньо одного дiяння,
аби у потомкiв зажити визнання.

Одним лише вiршем зумiв би поручник
назавжди ввiйти у росiйський пiдручник,
хоч мав i поеми, i драми, й романи,
що теж заслуговують вiчної шани,

та вибухнув вiршем по смертi Поета
i тим заслужив собi многая лєта.
I можна на музику винести бiль,
аби з Марсельєзи пiднявся де Лiль.

Усе генiальне не робиться двiчi,
погляньмо на музу ристалищ i сiчi:
одну лише битву, але Куликовську,
вiн виграв, рятуючи землю Московську,

i генiєм вирiс не тiльки Донським,
а лицарем, свiту усьому близьким.
Та море немiряне кровi й пiдлоти
пiдгрунтям стає найбридкiшiй мерзотi:

щоб Гiтлером стати або Чiнгiзханом
потрiбно всi землi пройти ураганом,
палити i нищити вiчне й святе,
i свiт не забуде нiколи про те.

Злодiї i генiї входять в iсторiю
в портретах, романах, вiршах, ораторiях,
та з чого б i звiдки вони не постали,
в iсторiї рiзнi у них п’єдестали.