[Vdovy]

мене малого на руках
не підкидав до стелі тато.
ростив із мене козака
старий дідусь. їх небагато
лишалося тоді в селі.
війна, про що тут не казати,
зуміла й не таких вузлів
в дитячих душах нав’язати.
на тій далекій вже війні
після вселенського содому
повезло батькові й мені:
живим вернувся він додому.
він старшим став і я підріс.
війна ж свою зробила справу,
пішло між нами все навкіс,
мені вбачалося по праву
серед усіх чоловіків
(признати й досі не боюся)
багато довгих ще років
мав найріднішим я дідуся.
нелегко батькові було
на ту, мабуть змиритись втрату.
війна задимленим крилом
таки черкнула нашу хату.
давно вже батько мій помер,
а я дітей підняв на ноги,
та серцем хворим лиш тепер
пізнав усі його тривоги.