Футбол!

[massimo]

Шевченко до кінця травня гратиме в гольф, а в червні у футбол

24.05.2006


Журналіст телеканалу СТБ Микола Васильков провів із Андрієм Шевченком два дні в підмосковному гольф-клубі "MOSCOW COUNTRY CLUB".

Ми мали прибути одночасно, проте літак із Києва давно сів, коли у аеропорту Ніцци тільки запрошували на посадку на чартерний рейс до Москви. Вранці Андрій пояснив, що це був його лікар, який наполегливо радив летіти саме чартером, що, мовляв, надважливо для здоров’я футболіста. Ми говорили про гольф.

Шевченко чотири роки грає в цю гру, Олівер Бірхофф колись на зламі старого і нового "Міланів" запросив Андрія на галявину, і звідтоді це стало хворобою.

- У мене м’яч летить без вітру 320 ярдів, а по вітру ще на сто більше, – Шевченко пам’ятає такі цифри. Я питаю, ти сам вимірював? – Я минулого жовтня закінчив спеціяльні курси в Шотландії, в Сент-Ендрюсі, там міряли. Там дуже класний інструктор викладає, його звати Віджая Сінгха. Хоча і тут мені дали непоганого фахівця. Мені зараз днів 10 потрібно, і я гратиму дуже гарно. Я і без того чудово граю, проте практика, її не завжди знайдеш.

Андрій грає чотири роки, в Італії у нього гарна компанія: Віаллі, дель П’єро, Донадоні, грав із Массаро, Тасотті, Дзолою. Він називає це "досить серйозним аристократичним захопленням". Я не вперше взяв у руки ключку, проте з Шевченом грати не пішов. Він мав "досить серйозного" партнера – Єлєну Батуріну. Дружина мера Москви до того ж і в міру "аристократична" - мабуть єдина жінка-міліардер в Росії. Про Україну не скажу. Лужков приїхати не зміг, він захворів, і шкода: грати Батуріна не вміє, дарма перебрали половину сумки ключок Mizuno.

- Гольф, це другий після футболу спорт, котрий насправді увійшов в мою душу, в моє серце. Мене все в ньому захоплює, я почуваюся під час гри так, наче відпочиваю. Чудові поля, ліс, повітря, здоровий спосіб життя. Якщо є бажання, можна їздити на гольф-карі, якщо треба дещо навантажитися, то можна пройтися. Я відпочиваю, граючи в гольф. І хочу сказати про компанію Mizuno, яка є лідером у технології чи не в усіх видах спорту. І навіть у гольфі. Ключки Mizuno мені до душі, вони дуже класні, мені з ними комфортно, це насправді високоякісне спортивне екіпірування.

Ці слова Шевченко казав уже під час інтерв’ю Олександру Бутирському, моєму другові і журналістові ICTV, котрого я попросив прилетіти на пів дня в клуб біля Красногорська, єдине в Росії місце з пристойними гольфовими галявинами. Шкода, що гольф – лише частина презентаціного дня, частина акції. Між партіями і роботою з інструктором Шева встиг посадити дерево, відкрити магазин Mizuno, поспілкуватися з японцями, що навмисно летіли 11 годин подивитися на найкращого слав’янського гравця сучасності.

- Андрію, - питаю, - а ти з нашими футболістами граєш? Ось Федоров вилетів зі складу, може його залучити до шляхетної справи?
- Ви знаєте, я настільки був пригнічений своєю травмою, що ці два тижні практично не слідкував за подіями, не знаю навіть, кого викликали на збори, хто не потрапляє до складу. Я лише думав, як мені одужати. А взагалі, я завжди готовий до спілкування.

Важливо капітанові команди завжди налагодити діалог з усіма хлопцями. Кожен із них знає, що якщо є якісь сумніви, то завжди можна порадитися зі мною. У мене певний досвід є у футбольному житті. Тому я із задоволенням поділюся із кожним із них, як треба грати і як розслаблятися. Мені, наприклад, зараз треба поберегти ногу, і водночас більше бути на повітрі. Гольф для цього ідеальний. Він допоможе мені оговтатися. Я дуже сподіваюся на це, і працюватиму над собою, аби наздогнати хлопців на Швейцарському зборі.

Можливо не в перші дні, якщо команда збирається першого числа, то є ще 14 днів, а я практично два тижні тому отримав травму, тому це не такий вже великий термін. До кінця травня пограю в гольф, сьогодні тут, а потім в Мілані, а в червні вже повнісю переключуся на футбол. Річ у тім, що кожен невірний крок мій може відсунути або поставити під загрозу мою участь в чемпіонаті світі. Тому забігати наперед не варто, треба йти тими кроками, що їх ми обговорили з лікарем. Ось 25-го в Мілані ми зробимо поглиблене дослідження травми і я зможу сказати...

- ...ти нарешті зможеш це сказати всім?..
- ...ти про що? А! Так і про це також. 25-го я скажу, залишуся в "Мілані" чи ні.

Ми спілкувалися на гольфовому полі та у гольф-карі. Ніщо не відволікає його від хоббі, навіть питання про "Челсі" Абрамовича. Втім, ні. Раз довелося відволіктися, коли при переїзді від готелю на галявини Андрія хтось гукнув. Шевченко радісно зіскочив з кара і обійнявся. Тайванчик, Алімжан Тахтахунов.

Той самий, якого довго екстрадували з Венеції до США, якого арештувало ФСБ, проте так і не посадили за грати; того, котрий, як говорили, організував олімпійський заколот 2003-го, і той, якого після арешту в Штатах Япончика називають найбільшим "авторитетом" Росії. Іосиф Кабзон якось заявив, що Тайванчика Тахтахунова люблять всі, хто його знає. Любить його і Шевченко – ввечері під під’їзд нашого Meridien підкатив неймовірної форми і кольору Ферарі, і друзі зниклі із поля зору. Гольф закінчився, принаймні того дня.