Любимые стихи

[Tr@4ka]

***

І знов нестерпно тихо настає
якась чужа зухвала веремія,
де тінь моя мене не впізнає,
де голос мій — і той мені чужіє.

Я там мовчу. Задихано мовчу.
Я там слова навшпиньки обминаю.
Мов хрест важкенний, душу волочу,
і сам себе на ньому розпинаю.

Я там мовчу. Приречено мовчу
під тихим криллям втомленого дому
і знов свічу мовчання, як свічу,
за упокій собі ж таки самому.

...Дощу предовгі пальці на шибках
заграють щось достоту, як музики,
що й звідкілясь прийде до мене страх
поглянути, чи став на грані крику.

Та він лиш мить торкається плеча
і геть іде, не взявши ані звуку,
і знов моє мовчання, як свіча,
пооддаль слів блукає тихоруко.

Над ним небес дірявий балаган.
Над ним пригасле місячне багаття...
Та цілий гурт немовлених благань,
які все більше схожі на прокляття.

***

[=SK8TER GIRL=]

-Здраствуй, Дедушка Мороз.
Ты подарки нам принёс?
-Кому книгу "Тихий Дон",
кому штопаный ***дон.
ops:

[Lorna]

Повідомлення від Tr@4ka

***
І знов нестерпно тихо настає
якась чужа зухвала веремія,
де тінь моя мене не впізнає,
де голос мій — і той мені чужіє.

Я там мовчу. Задихано мовчу.
Я там слова навшпиньки обминаю.
Мов хрест важкенний, душу волочу,
і сам себе на ньому розпинаю.

Я там мовчу. Приречено мовчу
під тихим криллям втомленого дому
і знов свічу мовчання, як свічу,
за упокій собі ж таки самому.

...Дощу предовгі пальці на шибках
заграють щось достоту, як музики,
що й звідкілясь прийде до мене страх
поглянути, чи став на грані крику.

Та він лиш мить торкається плеча
і геть іде, не взявши ані звуку,
і знов моє мовчання, як свіча,
пооддаль слів блукає тихоруко.

Над ним небес дірявий балаган.
Над ним пригасле місячне багаття...
Та цілий гурт немовлених благань,
які все більше схожі на прокляття.
***

це Грицько Чубай
ось ще з нього:

Таємна тиш вечірніх перевтілень,
заснулі гомони когось спросоння кличуть.
І вже проміння біле відлетіло
на тиху втому тихого обличчя.

На тиху втому, начебто додому.
На тиху втому, начебто за обрій.
І незабаром стане вже відомо,
які із тіней злі, які з них добрі.

Когось вони до ранку возвеличать,
когось покинуть ночі на поталу...
До безголосся стишилось обличчя —
воно іще не відає, що сталось.

Чом тінь весела ходить за журбою,
чом тінь зорі приємле чорне тло...
Лице іще лишається собою,
воно іще від себе не втекло,

воно ще повне щирості і віри,
воно ще повне сонячних прощань,
воно ще не шукає тіні звіра,
щоби когось лякати з-за куща.

Моє ти біле личенько дитинне,
покинь той промінь — тінь собі візьми.
Велику тінь. Могутню і картинну.
І мниму велич викрій із пітьми,

і наостанок стишено послухай,
щоб маскарад відчуть уже сповна,
як поночі дзижчить велично муха,
що має тінь сіамського слона.

[American Idiot]

Прости меня за то, что я пытался быть идеальным,
Умным, смешным, глубоким, многострадальным.
Прости за то, что я небыл тем кем я есть и был,
На лице моем взгляд твоих глаз застыл
О боже прости меня за то, что под маской идеальной иконы,
На самом деле жил просто дурак, с душой из картона
Прошу прости и за то, что я скрывал, был другом доселе
Но в сердце моем давно другие чувства осели
Прости за ту гранитную обьективную ложь,
Которая скрывала, по крайней мере пыталась, сильную нервов дрожь
Прости за то что обидел тебя вчера опять
Я не знаю, как быть, как повернуть мысли вспять
Пятиться я неумею.
Прости за обиду, которую делаю тебе сейчас
Написав эти строки, не будет тут даже НАС,
Кроме меня не увидит их никто, умрут рядом со мной,
Если программа моей жизни стабильной даст наконец-то сбой
Прости и за то и за это, что предстоит ещё
Как бы хотелось,и то, что было-не в счёт...
Себя этой мыслью грею.
Прости меня за то, что я пытался быть идеальным,
Умным, смешным, глубоким,но таким нереальным.
25.12.05

["SULTAN"]

Повідомлення від Cypress Hill

да так необращай вниманиЯя

ггЫ... вотЬ еТо вы пообщались

[Katalina]

НЕЖНОСТЬ
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.

Евгений Евтушенко

[Vdovy]

Дороги наши разошлись,
И мы не встретимся случайно,
Надежды наши не сбылись
И ненадежны обещанья.

Другим богам теперь молись
И выбирай себе дорогу.
Счастливый путь! И слова богу -
Дороги наши разошлись

[Urii King]

Красивые цветы

она стояла молча у окна
и все глядела в даль куда-то
грустно блестела на щеке ее слеза
в лучах холодного, печального заката

ведь под окном в объятиях с другой
идет ее, по-прежнему, любимый
тот парень, что когда-то под луной
целуя, звал ее своей богиней

а на столе красивые цветы,
подаренные им, молча стояли
как и ее сердечные мечты
они страдая тоже увядали

17.03.2006
Urii King

[Cypress Hill]

Повідомлення від American Idiot

А чё? Что, не понравился?

понравился....
просто это ну я тип прикольный пацан...