Любимые стихи

[Vdovy]

забіліли снігами у матері коси,
тане синь волошкова у затінку вій.
у моєму дворі розходилася осінь,
а на маминій стежці мете сніговій.

на стежині тій тернів набралось доволі:
револіцій і воєн – на десять віків,
і біди, як орлинців у дикому полі,
і роботи важкої на сотню років.

хто б зумів пережити все те окрім мами,
лихоліття і втрати, недуги і біль?
забіліли матусині коси снігами,
вимиває волошкові зіроньки сіль.

а вона, наша мати, маленька та сива,
не втрачає надії на кращі часи
і радіє онуками, доньками, сином,
бо без снігу в душі він лише для коси.

все у матері завжди до толку, до ладу,
і в господі, і в хаті усе до пуття.
дати їм, матерям нашим правду і владу –
було б дітям і внукам щасливе життя.