Вінницький форум  

Повернутись   Вінницький форум > Міський форум > Відпочинок, розваги та знайомства

Відповідь
 
Опції теми Опції перегляду
Старий 21-11-2006, 21:39   #631
Эльфийка
Юзер
 
Эльфийка's Avatar
 
Реєстрація: Nov 2005
Адреса: Lorien
Повідомлення: 37
Send a message via ICQ to Эльфийка
За замовчуванням

Цитата:
Повідомлення від RusHer
Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!
(с) кто-то там...
Не кто-то там, а Эдуард Асадов
__________________

В жизни, как в грамматике: исключений больше, чем правил
Эльфийка не на форумі   Reply With Quote
Старий 21-11-2006, 22:20   #632
-F&W-Anikei[Sev]
Гигант мысли
 
-F&W-Anikei[Sev]'s Avatar
 
Реєстрація: Aug 2006
Повідомлення: 1,314
За замовчуванням

Мария Семенова - Песня надежды.

О чем бы нам, вещие струны, споете?
О славном герое, что в небо ушел.
Он был, как и мы, человеком из плоти
И крови горячей. Он чувствовал боль.
Как мы, он годами не видел рассвета,
Не видел ромашек на горном лугу,
Чтоб кровью политые мог самоцветы
Хозяин дороже продать на торгу…
Во тьме о свободе и солнце мечтал он,
Как все мы, как все. Но послушай певца:
Стучало в нем сердце иного закала
Такого и смерть не согнет до конца.
О нем мы расскажем всем тем, кто не верит,
Что доблесть поможет избегнуть оков.
Свернувшего шею двуногому зверю,
Его мы прозвали Грозою Волков…
Он знал, что свобода лишь кровью берется,
И взял ее кровью. Но все же потом
Мы видели, как его встретило солнце,
Пылавшее в небе над горным хребтом.
Мы видели, как уходил он все выше
По белым снегам, по хрустальному льду,
И был человеческий голос не слышен,
Но ветер донес нам: «Я снова приду».
Нам в лица дышало морозною пылью,
И ветер холодный был слаще вина.
Мы видели в небе могучие крылья,
И тьма подземелий была не страшна…
Кровавую стежку засыпало снегом,
Но память, как солнце, горит над пургой:
Ведь что удалось одному человеку,
Когда нибудь сможет осилить другой.
Священный рассвет над горами восходит,
Вовек не погасят его палачи!
Отныне мы знаем дорогу к свободе,
И Песня Надежды во мраке звучит!
-F&W-Anikei[Sev] не на форумі   Reply With Quote
Старий 21-11-2006, 22:21   #633
-F&W-Anikei[Sev]
Гигант мысли
 
-F&W-Anikei[Sev]'s Avatar
 
Реєстрація: Aug 2006
Повідомлення: 1,314
За замовчуванням

Мария Семенова - Волкодав

Всякому хочется жить. Но бывает, поверь,
Жизнь отдают, изумиться забыв дешевизне.
В безднах души просыпается зверь.
Темный убийца. И помысла нету о жизни.
Гибель стояла в бою у тебя за плечом…
Ты не боялся ее. И судьбу не просил ни о чем.
Что нам до жизни, коль служит расплатою Честь,
Та, что рубиться заставит и мертвые руки!
Что нам до смерти и мук, если есть
Ради кого принимать даже смертные муки?
Тех, кто в жестоком бою не гадал, что почем,
Боги, бывает, хранят и Своим ограждают мечом.
Кончится бой, и тогда только время найдешь
Каждому голосу жизни как чуду дивиться.
Тихо баюкает дерево дождь.
Звонко поет, окликая подругу, синица.
Вешнее солнце капель пробудило лучом…
Павших друзей помяни. И живи. И не плачь ни о чем.
-F&W-Anikei[Sev] не на форумі   Reply With Quote
Старий 22-11-2006, 19:02   #634
Вержиния
Читатель
 
Вержиния's Avatar
 
Реєстрація: Oct 2006
Повідомлення: 61
Send a message via ICQ to Вержиния
За замовчуванням

Ми зовсім не вміли прощатись....
Ти глянув в останній раз.
А доля хотіла погратись,
І потім розкидати нас.

Розкидати в різні скрині,
Як іграшки малюка.
Дивлюсь я в очі сині
І тихо тремтіла рука.

Твій запах розвіяв вітер,
Неначе тебе й не було.
У вазі засохли квіти,
І зникло кудись тепло.

„Прощай!” – полетить і зникне,
Як спомин про нас німий,
Та знай: я, мабуть, не звикну,
Що ти вже тепер не мій.
(Ермакова Наталя)
__________________

Вержиния не на форумі   Reply With Quote
Старий 22-11-2006, 20:46   #635
Вержиния
Читатель
 
Вержиния's Avatar
 
Реєстрація: Oct 2006
Повідомлення: 61
Send a message via ICQ to Вержиния
За замовчуванням

Забудь, що я тобі казала,
Забудь...
Любов ще кращою не стала
Мабуть...
А я дивилася у небо
Крізь дим...
Мабуть, ти став тоді даремно
Близьким...
Тримала довго нас за руки
Печаль...
Вмить зупинились в серці звуки...
Прощай...
(Ермакова Наталя)
__________________

Вержиния не на форумі   Reply With Quote
Старий 25-11-2006, 16:46   #636
Orange Girl
Юзер
 
Orange Girl's Avatar
 
Реєстрація: Jun 2006
Повідомлення: 0
Send a message via ICQ to Orange Girl
За замовчуванням ***

Я трамваем не поеду,
Осень рельсы заметает.
Я останусь просто дома
У раскрытого окна.
Соберу в ладони звуки,
Как туманы собирают
Утром дворники в корзины,
Поторапливая день.
Ветер листьями закружит,
Не спуститься по ступенькам.
И захлопнется окошко,
Битым зазвеня стеклом.
Я трамваем не поеду,
Звуки осень обгоняют.
Я останусь просто дома
У разбитого окна.

(1983)
Orange Girl не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-11-2006, 01:04   #637
CodeGrinder
Писатель
 
CodeGrinder's Avatar
 
Реєстрація: May 2006
Адреса: В недрах Kernel32.dll
Повідомлення: 168
Send a message via ICQ to CodeGrinder
За замовчуванням

PARISIENNE MOONLIGHT

I feel I know you
I don't know how
I don't know why
I see you feel for me
You cried with me
You would die for me
I know I need you
I want you
To be free of all the pain
You have inside
You cannot hide
I know you tried
To be who you couldn't be
You tried to see inside of me
And now i'm leaving you
I don't want to go
Away from you
Please try to understand
Take my hand
Be free of all the pain
You hold inside
You cannot hide
I know you tried
To feel...
To feel...


(с) Anathema
__________________
Две слезинки на моей ширинке.


73!
CodeGrinder не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-11-2006, 01:19   #638
Жабурка
Читатель
 
Жабурка's Avatar
 
Реєстрація: Jun 2006
Повідомлення: 115
За замовчуванням

ЧУДАЧКА

Одни называют ее чудачкой
И пальцем на лоб - за спиной, тайком.
Другие - принцессою и гордячкой,
А третьи просто синим чулком.

Птицы и те попарно летают,
Душа стремится к душе живой.
Ребята подруг из кино провожают,
А эта одна убегает домой.

Зимы и весны цепочкой пестрой
Мчатся, бегут за звеном звено...
Подруги, порой невзрачные просто,
Смотришь - замуж вышли давно.

Вокруг твердят ей: - Пора решаться.
Мужчины не будут ведь ждать, учти!
Недолго и в девах вот так остаться!
Дело-то катится к тридцати...

Неужто не нравился даже никто? -
Посмотрит мечтательными глазами:
- Нравиться нравились. Ну и что? -
И удивленно пожмет плечами.

Какой же любви она ждет, какой?
Ей хочется крикнуть: "Любви-звездопада!
Красивой-красивой! Большой-большой!
А если я в жизни не встречу такой,
Тогда мне совсем никакой не надо!"
Эдуард Асадов
__________________
А там...на Місяці нема нікого...
Зникає відчай, біль і страх...
Нам там не жити...
Жабурка не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-11-2006, 01:20   #639
Жабурка
Читатель
 
Жабурка's Avatar
 
Реєстрація: Jun 2006
Повідомлення: 115
За замовчуванням

Асадов
Мы решили с тобой дружить,
Пустяками сердец не волнуя.
Мы решили, что надо быть
Выше вздоха и поцелуя...

Для чего непременно вздох,
Звезды, встречи... скамья в аллее?
Эти глупые "ах" да "ох"!..
Мы - серьезнее и умнее!

Если кто-то порой на танцах
Приглашал тебя в шумный круг,
Я лишь щелкал презрительно пальцем -
Можешь с ним хоть навек остаться.
Что за дело мне? Я же друг!

Ну а если с другой девчонкой
Я кружил на вешнем ветру,
Ты, плечами пожав в сторонке,
Говорила потом мне тонко:
- Молодец! Нашел кенгуру!

Всех людей насмешил вокруг.-
И, шепнув, добавляла хмуро:
- Заявляю тебе, как друг:
Не танцуй больше с этой дурой!

Мы дружили с тобой всерьез!
А влюбленность и сердца звон...
Да для нас подобный вопрос
Просто-напросто был смешон!

Как-то в сумрак, когда закат
От бульваров ушел к вокзалу,
Ты, прильнув ко мне, вдруг сказала:
- Что-то очень прохладно стало,
Ты меня обними... как брат...

И, обняв, я сказал ликуя,
Слыша сердца набатный стук:
- Я тебя сейчас поцелую!
Поцелую тебя... как друг...

Целовал я тебя до утра,
А потом и ты целовала
И, целуя, все повторяла:
-Это я тебя, как сестра...

Улыбаясь, десятки звезд
Тихо гасли на небосводе.
Мы решили дружить всерьез.
Разве плохо у нас выходит?

Кто и в чем помешает нам?
Ведь нигде же не говорится,
Что надежным, большим друзьям
Запрещается пожениться?

И отныне я так считаю:
Все влюбленности - ерунда.
Вот серьезная дружба - да!
Я по опыту это знаю...
__________________
А там...на Місяці нема нікого...
Зникає відчай, біль і страх...
Нам там не жити...
Жабурка не на форумі   Reply With Quote
Старий 27-11-2006, 01:21   #640
Жабурка
Читатель
 
Жабурка's Avatar
 
Реєстрація: Jun 2006
Повідомлення: 115
За замовчуванням

Они студентами были.
Они друг друга любили.
Комната в восемь метров - чем не семейный дом?!
Готовясь порой к зачетам,
Над книгою или блокнотом
Нередко до поздней ночи сидели они вдвоем.

Она легко уставала,
И если вдруг засыпала,
Он мыл под краном посуду и комнату подметал.
Потом, не шуметь стараясь
И взглядов косых стесняясь,
Тайком за закрытой дверью белье по ночам стирал.

Но кто соседок обманет -
Тот магом, пожалуй, станет.
Жужжал над кастрюльным паром
их дружный осиный рой.
Ее называли лентяйкой,
Его ехидно хозяйкой,
Вздыхали, что парень - тряпка и у жены под
пятой.

Нередко вот так часами
Трескучими голосами
Могли судачить соседки, шинкуя лук и морковь.
И хоть за любовь стояли,
Но вряд ли они понимали,
Что, может, такой и бывает истинная любовь!

Они инженерами стали.
Шли годы без ссор и печали.
Но счастье - капризная штука, нестойка
порой, как дым.
После собранья, в субботу,
Вернувшись домой с работы,
Однажды жену застал он целующейся с другим.

Нет в мире острее боли.
Умер бы лучше, что ли!
С минуту в дверях стоял он, уставя
в пространство взгляд.
Не выслушал объяснений,
Не стал выяснять отношений,
Не взял ни рубля, ни рубахи, а молча шагнул
назад...
С неделю кухня гудела:
"Скажите, какой Отелло!
Ну целовалась, ошиблась... немного взыграла
кровь!
А он не простил".- "Слыхали?"-
Мещане! Они и не знали,
Что, может, такой и бывает истинная любовь!
__________________
А там...на Місяці нема нікого...
Зникає відчай, біль і страх...
Нам там не жити...
Жабурка не на форумі   Reply With Quote
Відповідь

Мітки
бодлер любит ва-ау, борода упорот


Posting Rules
You may not post new threads
You may not post replies
You may not post attachments
You may not edit your posts

BB code is Вкл.
Smilies are Вкл.
[IMG] code is Вкл.
HTML code is Викл.

Швидкий перехід


Поточний час: 03:23. Часовий пояс GMT +3.


Copyright ©2000 - 2025