06-04-2007, 16:55 | #751 |
Гигант мысли
|
Ангел - Хранитель
Автор предпочел не называться... За спрагу щастя на вустах , За перші нерішучі кроки, За те, що доля непроста - Спасибі. Ангел ясноокий! За шал під зоряним дощем, За те, що в снах до Тебе лину І за терпкий душевний щем - Спасибі, Ангеле єдиний! За те, що вірим - Я і Ти І за святу сльозу пролиту, І що не спалені мости - Спасибі, Ангеле Хранитель! За грози літньої пори, За поруч пройдені дороги, За сміх дзвінкої дітвори - Спасибі. Ангел Перемоги !!! За порятунок від суми, За непокриті снігом скроні, За те, що в потязі зими В Моїх руках - Твої долоні.
__________________
http://mashavasilieva.livejournal.com/ |
09-04-2007, 00:49 | #752 |
Banned
Реєстрація: Jul 2006
Повідомлення: 6
|
Не осуждай... Чтоб ближних быть судьею,
Спроси у совести, - ты сам то лучше ль их? О брат, кто точно чист душою, Тот благ к погрешностям других! Не осуждай! н люди злы душою, А жизнь людей бывает часто зла, Сперва узнай, какою их стезею Она к погибели вела. Не осуждай! Дерзнёшь ли поручиться, Что ты пристрастием не будешь уличен? Не осуждай! Ты можешь ошибиться. Не осуждай! - Не будешь осуждён. |
09-04-2007, 00:51 | #753 |
Читатель
|
Коли до губ твоїх лишається півподиху,
Коли до губ твоїх лишається півкроку - Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, Той шепіт мою тишу синьо крає. І забуваю я, що вмію дихати, І що ходити вмію, забуваю. А чорний птах повік твоїх здіймається І впевненість мою кудись відмає. Неступленим півкроку залишається, Півподиху у горлі застряває. Зіниці твої виткані із подиву, В очах у тебе синьо і широко, Але до губ твоїх лишається півподиху, До губ твоїх лишається півкроку
__________________
"...A single act of carelessness leads to eternal loss of beauty..." (с) "Перламутрове порно" |
09-04-2007, 01:10 | #754 |
Гигант мысли
|
Иди к черту, дорогая!
Я искать тебя не буду. Мне совсем менять не в радость На чуму свою простуду. Называй меня безумным, Докой до бесчестных дел... Это правда! В конце строчки Многоточье и пробел. |
09-04-2007, 14:40 | #755 | |
Читатель
|
Цитата:
|
|
11-04-2007, 16:59 | #756 |
Banned
Реєстрація: Jul 2006
Повідомлення: 6
|
Если град зашумит дождем,
Если грохнет шрапнелью гром, Все равно я приду на свиданье, Будь хоть сто непогод кругом. Если зло затрещит мороз, И завоет метель, как пес, Все равно я приду на свиданье, Хоть меня застуди до слез. Если станет сердится мать, И отец не будет пускать, Все равно я приду на свиданье, Что бы ни было - можешь ждать. Если сплетня хлестнет, ну что ж, Не швырнет меня подлость в дрожь. Все равно я приду на свиданье, Не поверя в навет и ложь. Если я попаду в беду, Если буду почти в бреду, Все равно я приду. Ты слышишь? Добреду, доползу.....дойду! Ну а если пропал мой след, И пришел без меня рассвет, Я прошу: не сердись, не надо! Знай, что просто меня уже нет... |
14-04-2007, 11:19 | #757 |
Писатель
Реєстрація: Apr 2007
Повідомлення: 223
|
Коли ти сидиш і дивишся на зорі
Коли твої думки пірнають,як хвилі в морі Коли твої мріїї тануть, як лід Прийди до мене, мій світ.... Коли ти сидиш і дивишся у небо Коли в твоїх очах кохання не треба Коли твоє серце палає, горить прийди до мене мила, у цю мить.... Коли твої кораблі летять у ві сні Коли твої губи палають, такі м"які Коли ти кажеш йому-Люблю Тоді твоє серце відкрито вогню... Коли твої очі випромінюють світло ночі Коли твої вії чарівні, як мріїї Коли твоє тіло розкаже, прошепоче Я піду з тобою куди захочеш.... |
16-04-2007, 23:05 | #758 |
Ветеран
Реєстрація: Nov 2005
Адреса: Не там, де хотілося б...
Повідомлення: 1,955
|
Ласкаво просимо до цього світу
Світу, де все летить за вітром. Де у кожного з людей свої потреби, І твоя самотність нікому не треба. Ніхто тут навіть близькому не довіряє Сусідському горю ніколи не співчуває. Стало нормою через їнших переступати, А поганим тоном - добре слівце сказати. Ласкаво просимо у наше місто, Тут знову вже не буде чисто. Ніколи. Прибирати марно. Давай, кидай в мене сміття своє безкарно. Це місто, де давно усе пропахло хлором, А багаті з бідними різняться лиш забором. У ньому навіть бомж п'є Кока-Колу, А парк розваг не в центрі , а навколо. Прошу познайомитись із нашим людом Всі кинуться здороваться, як треба буде З'їдять із потрохами. А з десертом, Покінчять з ще живим же вашим серцем. Запрошуємо познайомитись зі світом клонів Відбитки пальців - і.д. номера мільйонів. Їм заборонено помріяти, літати, Але дозволено (за розкладом) кохати. . Нарешті радо познайомтеся зі мною, З маріалялькою сто тисяч дев'яносто черговою. Я повно однаковий. Я такий як інші, Окрім хіба-що пишу дурнуваті вірші. Не лідер я, у всьому я ніяк не кращий, Не другий навіть. Погляд мій пропащий Боїться нишком глянуть на зірки, Не зашпоркнуться щоб і ніс не натовкти. Ласкаво просимо у це гидке життя Де мрієш лиш пірнуть у забуття Щоб цього всього в голові не було чути, При розкладанні інших щоб не бути. Ми кожен новій день встаєм і вірим, Що хтось за нас розвяже і простить із миром. Хоч кожен розуміє з нас і точно знає: Чудес на цій планеті не буває... І це лякає. зак. 20 червня 2005 Зак
__________________
Слушай панк (с). Иди побрейся... blink -①⑧②
|
16-04-2007, 23:12 | #759 | |
Читатель
Реєстрація: Jun 2006
Повідомлення: 115
|
Цитата:
__________________
А там...на Місяці нема нікого...
Зникає відчай, біль і страх... Нам там не жити... |
|
24-04-2007, 12:04 | #760 |
Гигант мысли
|
Виктор Робертович Цой
ПОРА Чтение книг - полезная вещь, Но опасная, как динамит, Я не помню, сколько мне было лет, Когда я принял это на вид, Мне скучно смотреть сегодня кино, Кино уже было вчера. И как каждый день ждет свою ночь - Я жду свое слово - Пора! Пора открывать двери, Пора зажигать свет, Пора уходить прочь, Пора! Я не знаю, как бы я жил, Если бы я жил один, Осень - это просто красивая клетка, Но в ней я уже, кажется, был, И я прожил там свои сорок дней, И сегодня уже не вчера, Я ухожу, оставляя листок С единственным словом - Пора! Пора открывать двери, Пора зажигать свет, Пора уходить прочь, Пора! |
Мітки |
бодлер любит ва-ау, борода упорот |
|
|