Политическая жизнь в Украине

[Nuvi]

Повідомлення від logs

Ти жив в казці. При нашому стані економіки не може бути долара по 8 грн. Не треба ілюзій.
Тому нинішні дії уряду правильні. Жаль, що олігархи не беруть на себе жодних витрат і не будуть платити податки. До речі, як і не платили раніше навіть при Баті. Як і не платять і у Росії.

Сколько стоит встреча с тобой?

[Aлександр]

Повідомлення від TOK

"Хиба" - это что?
Мне больше всего понравилось прозвучавшее здесь слово "вигукали".
У нас говорят, когда ребёнок начинает произносить звуки, - "гукает".
А "вигукает" это когда начинает называть на вы? ))
Хотя мне это слово больше напоминает Чингачгука. Ну типа когда индейцы кричат по индейски... )))

Ну ты и индеец

[Nuvi]

Повідомлення від TOK

"Хиба" - это что?
Мне больше всего понравилось прозвучавшее здесь слово "вигукали".
У нас говорят, когда ребёнок начинает произносить звуки, - "гукает".
А "вигукает" это когда начинает называть на вы? ))
Хотя мне это слово больше напоминает Чингачгука. Ну типа когда индейцы кричат по индейски... )))

Чего ты вошкаешься?

[Вавка]

Повідомлення від TOK

"Хиба" - это что?
Мне больше всего понравилось прозвучавшее здесь слово "вигукали".
У нас говорят, когда ребёнок начинает произносить звуки, - "гукает".
А "вигукает" это когда начинает называть на вы? ))
Хотя мне это слово больше напоминает Чингачгука. Ну типа когда индейцы кричат по индейски... )))

ХІБА.
1. част. пит. Уживається як допоміжний підсилювальний засіб у питальному реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. [Виночерпець:] Немає кубка з яшми! [Хуса (грізно):] Як нема? Хіба хто вкрав? Я злодія знайду хоч під землею! (Леся Українка, III, 1952, 147); — Хіба завтра неділя? ..Як він забув? Завтра ж Дорині іменини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); — Хіба ж ми за день усіх перевеземо? — засумнівався шустрий манилівець (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 179);
// Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості в протилежній відповіді. Хіба йому розум завадить (Номис, 1864, № 6490); Хіба від добра кида людина рідну сторону і йде між чужі люди на їх робити, їм служити?.. (Панас Мирний, III, 1954, 67); — Хіба це риба! Казна-що, не риба... От колись була риба... (Олександр Довженко, I, 1958, 227); — Хіба сім'ї наші — це не ті самі клітини, з яких складається наша держава, наша сила? (Олесь Гончар, III, 1959, 179);
// Уживається як еквівалент питального речення, що виражає сумнів, здивування або недовіру. — Тихше, громадяни! От сам вчений Мічурін вам розкаже!.. Велика несвідомість, Іване Володимировичу, — сказав Терентій Мічуріну, що якраз надійшов. — Хіба? Не може бути. Ти щось тут наплів уже? (Олександр Довженко, I, 1958, 458); В саду, ближче до вікон, знову почувся тріск і дзвін заліза.. — Та це ж спутані коні пасуться. Чуєте, залізне путо бряжчить?.. — Хіба? (Михайло Стельмах, II, 1962, 62).
2. част. видільна, перев. з сл. що, тільки, крім, лише, вже. Уживається для виділення, обмеження чогось єдино можливого при даних обставинах (з відтінком модальності або допустовості). Горбатого хіба вже могила виправить (Номис, 1864, № 3221); Молоде ж було, а горде й потайне, крий боже! Було й на улицю між дівчат не вийде, тільки хіба коло криниці, як зустріне котору, трошки постоїть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 264); Коли це алегорія — то така незрозуміла, що читач хіба у самого автора при стрічі розбереться (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 164); В балці було вже зовсім темно, і впізнати кого-небудь було важко, хіба що по голосу (Петро Панч, II, 1956, 236).
3. спол. умовно-протиставний. Уживається в значенні, близькому до сполучників якщо тільки не, якщо не для вираження протиставлення з умовним відтінком. Як перейде [піп] дорогу — щастя не буде, хіба одплюєшся (Номис, 1864, № 13384); Про дорогу нічого й думати, хіба як окріпну трохи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 457);
// Уживається для вираження умови з відтінком обмеження; близький за значенням до сполучника якщо тільки. «Киевской мысли» не присилай, хіба б який особливо цікавий № (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).
4. част. модальна. Уживається для вираження припущення, вагання з якогось приводу. «Хіба випустити хлопця прямо на вулицю, — хай іде куди знає!» — думалося йому (Панас Мирний, I, 1954, 284); Як же за нього я маю віддячити вам? Байку хіба розкажу (Леся Українка, I, 1951, 150).
5. спол. допустово-обмежувальний. Уживається в значенні, близькому до сполучників крім того що, не враховуючи того що, може бути тільки для вираження обмеження, виділення з допустовим відтінком. На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди крізь сон що-небудь пирхне (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Кругом така тиша, як у вусі: ні людина не загомонить, ні собака не гавкне... хіба тільки трісне суха дровинячка під важкими ступнями товариства (Панас Мирний, I, 1949, 286); Любий дядьку! ..Я лицем і подобою, здається, мало змінилась, хіба що не така дуже біла, як була (Леся Українка, V, 1956, 9); Ніхто до нього не заглядав, і він ні до кого. Хіба коли приходив Гаврило позичити молока для дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 430).
6. спол. протиставний, рідко. Уживається для протиставлення членів речення або речень з обмежувально-модальним відтінком; близький за значенням до сполучника «а». Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр, котрого ні перейти, ні переїхати, хіба засипати... (Панас Мирний, I, 1949, 368).
7. част. емоційно-експресивна, з сл. такий. Уживається для вираження захоплення чим-небудь. — Ось і мій Костя, — вказує Бойко на одного з молодих, — теж веранду спорудив тещі хіба ж таку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 209).

[Nuvi]

Вавка ты своим сообщением взорвешь ему мозг.

[Вавка]

надіюся лише спинний

[Andrei]

Повідомлення від Вавка

ХІБА.

Отак потроху москаля навчиш соловїної.

[O.K.]

Повідомлення від TOK

Вот у вас проблемы, ёпрст! ))
Даю наводку - ищите logsa в психушке. Точнее нужно выяснить у кого из работников этого лечебного учреждения там родственники лечатся.
Он явно выходит в инет когда кабинет главврача пустует...

P.S. Мои заслуженные 33% прошу перечислить в фонд помощи психически страдающим людям (если такой есть) )))

Ты же Путина поддерживаешь.
Возьми его портрет и пойди подрочи, в очередной раз.

[Вавка]

Повідомлення від O.K.

Ты же Путина поддерживаешь.
Возьми его портрет и пойди подрочи, в очередной раз.

жесть

[TOK]

Повідомлення від Вавка

ХІБА.
1. част. пит. Уживається як допоміжний підсилювальний засіб у питальному реченні з відтінком сумніву, здивування, недовіри тощо. [Виночерпець:] Немає кубка з яшми! [Хуса (грізно):] Як нема? Хіба хто вкрав? Я злодія знайду хоч під землею! (Леся Українка, III, 1952, 147); — Хіба завтра неділя? ..Як він забув? Завтра ж Дорині іменини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 367); — Хіба ж ми за день усіх перевеземо? — засумнівався шустрий манилівець (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 179);
// Уживається в риторичному питанні для вираження впевненості, переконливості в протилежній відповіді. Хіба йому розум завадить (Номис, 1864, № 6490); Хіба від добра кида людина рідну сторону і йде між чужі люди на їх робити, їм служити?.. (Панас Мирний, III, 1954, 67); — Хіба це риба! Казна-що, не риба... От колись була риба... (Олександр Довженко, I, 1958, 227); — Хіба сім'ї наші — це не ті самі клітини, з яких складається наша держава, наша сила? (Олесь Гончар, III, 1959, 179);
// Уживається як еквівалент питального речення, що виражає сумнів, здивування або недовіру. — Тихше, громадяни! От сам вчений Мічурін вам розкаже!.. Велика несвідомість, Іване Володимировичу, — сказав Терентій Мічуріну, що якраз надійшов. — Хіба? Не може бути. Ти щось тут наплів уже? (Олександр Довженко, I, 1958, 458); В саду, ближче до вікон, знову почувся тріск і дзвін заліза.. — Та це ж спутані коні пасуться. Чуєте, залізне путо бряжчить?.. — Хіба? (Михайло Стельмах, II, 1962, 62).
2. част. видільна, перев. з сл. що, тільки, крім, лише, вже. Уживається для виділення, обмеження чогось єдино можливого при даних обставинах (з відтінком модальності або допустовості). Горбатого хіба вже могила виправить (Номис, 1864, № 3221); Молоде ж було, а горде й потайне, крий боже! Було й на улицю між дівчат не вийде, тільки хіба коло криниці, як зустріне котору, трошки постоїть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 264); Коли це алегорія — то така незрозуміла, що читач хіба у самого автора при стрічі розбереться (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 164); В балці було вже зовсім темно, і впізнати кого-небудь було важко, хіба що по голосу (Петро Панч, II, 1956, 236).
3. спол. умовно-протиставний. Уживається в значенні, близькому до сполучників якщо тільки не, якщо не для вираження протиставлення з умовним відтінком. Як перейде [піп] дорогу — щастя не буде, хіба одплюєшся (Номис, 1864, № 13384); Про дорогу нічого й думати, хіба як окріпну трохи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 457);
// Уживається для вираження умови з відтінком обмеження; близький за значенням до сполучника якщо тільки. «Киевской мысли» не присилай, хіба б який особливо цікавий № (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 322).
4. част. модальна. Уживається для вираження припущення, вагання з якогось приводу. «Хіба випустити хлопця прямо на вулицю, — хай іде куди знає!» — думалося йому (Панас Мирний, I, 1954, 284); Як же за нього я маю віддячити вам? Байку хіба розкажу (Леся Українка, I, 1951, 150).
5. спол. допустово-обмежувальний. Уживається в значенні, близькому до сполучників крім того що, не враховуючи того що, може бути тільки для вираження обмеження, виділення з допустовим відтінком. На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне; Хіба то декуди крізь сон що-небудь пирхне (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Кругом така тиша, як у вусі: ні людина не загомонить, ні собака не гавкне... хіба тільки трісне суха дровинячка під важкими ступнями товариства (Панас Мирний, I, 1949, 286); Любий дядьку! ..Я лицем і подобою, здається, мало змінилась, хіба що не така дуже біла, як була (Леся Українка, V, 1956, 9); Ніхто до нього не заглядав, і він ні до кого. Хіба коли приходив Гаврило позичити молока для дітей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 430).
6. спол. протиставний, рідко. Уживається для протиставлення членів речення або речень з обмежувально-модальним відтінком; близький за значенням до сполучника «а». Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр, котрого ні перейти, ні переїхати, хіба засипати... (Панас Мирний, I, 1949, 368).
7. част. емоційно-експресивна, з сл. такий. Уживається для вираження захоплення чим-небудь. — Ось і мій Костя, — вказує Бойко на одного з молодих, — теж веранду спорудив тещі хіба ж таку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 209).

Аа... ясно! ))
Но "тема сисек не раскрыта" (с) всё же... )))